Все таємне стає явним

Коли лікарі зробили щеплення всім дітям і пішли, до закінчення уроку залишилося ще кілька хвилин. Зазвичай у такій ситуації Харлампій Диогенович, перебираючи свої чотки, розповідав хлопцям щось повчальне з грецької міфології.

На цей раз він звернувся до подвигів знаменитого силача Геракла. Як відомо, у нього було 12 легендарних подвигів. Але сьогодні, на думку вчителя, якийсь молодий чоловік вирішив доповнити міфологію тринадцятим.

Це, може бути, і похвально, але тільки Геракл був справжнім героєм і здійснював подвиги заради людей. А цей молодий чоловік здійснив свій подвиг з боягузтва», — вимовив вчитель. — Давайте дізнаємося, в ім’я чого був здійснений цей подвиг…» Тут наш герой оповідання, і не підозрюючи, до чого хилить вчитель, раптом зрозумів, що настав час розплати.

Харлампій Диогенович викликав хлопчика до дошки і став питати рішення задачі. Але той, звичайно, не зміг нічого сказати, крім двох перших слів з її умови: «Артилерійський снаряд…» Герой повторив ці слова три рази, благаючи Бога, щоб швидше пролунав дзвінок з уроку, а дзвону не було і положення хлопчика ставало все смішніше. «Ви що, випадково проковтнули артилерійський снаряд? – запитав Харлампій Диогенович з щирою цікавістю». Клас вибухнув реготом, і дзвінок з уроку для героя пролунав крізь цей сміх як похоронний дзвін.

Важливо! Після цього випадку хлопчик почав більш серйозно ставитися до виконання домашнього завдання. Він не образився і не обізлився на вчителя, а, навпаки, був йому вдячний за урок, за те, що математик міг сміхом лікувати дитячі душі, формуючи при цьому у хлопців навички здорової самокритики та адекватну самооцінку.