Глава 2
Робота забирала багато часу. Старцеву було не до походів в гості. Кожна хвилина розписана. Одні видужували, інші хворіли. Вічний кругообіг. Рік пролетів в суєті і турботах. Звичний ритм життя був порушений звісточкою від Віри Йосипівни. Вона просила відвідати їх. Жінку останнім часом турбував сильний головний біль, що заважає нормально жити. Місцеві лікарі нічим не могли допомогти. Призначені ними медичні препарати лише на короткий період знімали спазм, а далі починалося все по-новій. Добре, що жінка згадала про земського лікаря. Може він зможе полегшити її стан.
Старців з радістю прийняв запрошення. Адже це прекрасна можливість дізнатися цю сім’ю краще, а заодно познайомитися з хазяйською дочкою ближче. Часті візити в цей будинок зіграли свою роль. Доктор закохується. Катерина подобається йому все більше. Її голос немов обволікав його. Йому хотілося проводити з нею якомога більше часу наодинці, торкатися руки, відчувати поруч присутність. На останньому побаченні Старців хотів зізнатися у почуттях, але не встиг. Дівчина, немов пташка, випурхнула з його рук, не давши схаменутися і затримати її хоч на хвилину.
Несподівано для нього Катерина сама вирішила проявити ініціативу, запросивши доктора на побачення. Місце для зустрічі вибравши вельми незвичайне, місцеве кладовище. Романтичним таке побачення навряд чи назвеш. Та і час для зустрічі було пізніше. Одинадцять годин вечора. Кожному стане страшно. Для Старцева було незрозуміло, чому саме тут, серед мертвих душ. Спочатку він не хотів нікуди йти, але невдовзі відкинув забобони. Чого не зробиш заради коханої і не на таке підеш, якщо припече. Попросивши кучера Пантелеймона запрягти коней, вони вирушають до призначеного часу на кладовищі.
Годинники давно перевалили за одинадцять. На кладовищі так ніхто і не зволив прийти. Дівчина мабуть вирішила пожартувати над щасливим закоханим. Доктор дивувався над її поведінкою. Як можна так чинити, ганяючи дорослого чоловіка, як якогось малолітнього молодика. Ідіотський розіграш. Ще трохи постоявши і поміркувавши про це, Дмитро Іонич вирішив повернутися додому.
