Галицько-Волинське князівство з’явилося в результаті ослаблення влади Київський Русі в період феодальної роздробленості.
Виникнення держави відбулося у 1199 році завдяки зусиллям князя Романа Мстиславовича. Воно перестало існувати з 1349 року з приходом поляків.
Князі Галицько-Волинського князівства
Про правителів держави можна дізнатися з даних, представлених в таблиці.
| Дати | Князі | Звершення, політична діяльність |
| 1153 — 1187 | Ярослава Влади-мировича називали Осмомислом, має вісім думок, за наявність розуму і любові до наук і філософії. | При князі на Галицькій землі настав «золотий» вік: зростала чисельність населення, зводилися міста та пам’ятки культури. |
| З 1170 по 1205 року правил Волинським князівством. | Романа Мстиславича називали князем воїном, він був правнуком Володимира Мономаха. | У 1199 році завоював Галич, в 1202 році – Київ, де він отримав звання «великого». Він всі сили спрямував на об’єднання Галицьких і Волинських земель в єдину державу. |
| Був зведений на трон в 1213 році. | «Князювання» боярина, ватажка міської громади Галича Володислава Кормильчича було коротким. | Княжі війська були розбиті об’єднаними польсько-угорськими силами. Боярин князь помер у полоні. |
| Став Володимиро-Волинським князем у 1213 р. Правил до 1264 р. | Сина Романа Мстиславича Данила Галицького в перші роки правління підтримували поляки. | Створив щодо міцне і тривале об’єднання князівства, багато зробив для відновлення миру і порядку в краї. Відрізнявся гнучкістю політики, що складається з сміливих воєнних дій, і тонкою дипломатією. Зумів зберегти на тривалий час незалежність князівства в часи навали золотоординців, створював коаліцію проти татаро-монгольського ярма, але так і не зміг позбавити своє князівство від ординців. З успіхом відбивав польсько-угорської навали. Був єдиним російським князем, отримав в 1254 році королівську корону від Папи Римського. |
| 1305-1308 | Юрій I Львович | Став «королем Малої Русі» в 1305 році, зумів зберегти добрі стосунки з сусідами, в тому числі з Тевтонським орденом. Помер у 1308 році. |
| Загинули у битві в 1323 році. | Сини Юрія і Андрій і Лев. Їхній спадкоємець – Володимир Львович –останній з династії Ростиславовичів. | Активно боролися проти ординських завойовників, співпрацювали з лицарями Тевтонського ордена і мазовецкими князями. |
| Був отруєний боярами у 1340 році. | Юрій II Болеслав | Йому вдалося налагодити відносини з золотоординськими правителями, він намагався обмежити владу бояр. Багато зробив для будівництва міст. |
Характеристика князівства
Об’єднаним державою Галицько-Волинські землі стали при видатного князя Ярослава Осмомысле.
Ярослав Володимирович Осмомисл (ок. 1130-1187) — князь Галицький (1153-1187). Осмомисл означає «той, у якого вісім умів», тобто дуже розумний.
Територія держави приваблювала сусідні країни і постійно доводилося давати відсіч полякам, угорцям і степнякам – кочівникам.
Князівство стало українським політичним центром з розвиненою економікою, продовжують російські культурні традиції.
Географічне положення
Розташування держави створювало вигоди для його економічного розвитку. Князівство розташовувалося на південно-заході Русі, займало родючі чорноземи.
Якщо дивитися на карту, то південь території князівства омивали води Дунаю, схід – води повноводних річок Стиру та Прип’яті.
Політичний устрій
Абсолютне самодержавство — така форма правління приваблювала князів. Вони управляли законодавчої, виконавчої та судової владою.
Правителі мали право займатися дипломатичною діяльністю. Але без боярського оточення, без рішення «думи», князь не міг приймати рішення з найважливіших питань.
Державний устрій князівства не можна було назвати самодержавним. Володар «даний Богом» повинен був рахуватися з боярами і місцевою аристократією. Головні з них були в управлінській верхівці і старшої княжої дружини. Управління духовенством складалося з шести єпархій.
Населення
Становило декількох соціальних верств.
До них відносили:
- Чоловіків, вотчинників і феодалів, вони були землевласниками на час княжої служби.
- Церковну знати, распоряжающуюся земельними угіддями і селянами.
- Ремісників, які володіють майстернями і виготовляють різні товари.
- Смердов або селян, найчисленнішу категорію населення, які не мають власності, які платять данину і живуть громадами.
У князівстві розташовувалися в основному поселення східних слов’ян, хоча зустрічалися в невеликих кількостях ятваги, преси, литовці й поляки.
Списків перепису не збереглося, тому про чисельність населення інформації не є.
Особливості господарства
Господарство в князівстві було направлено:
- на обробку сільськогосподарських угідь, де популярними злаками були овес і жито;
- на розведення коней, овець та свиней;
- на полювання і рибну ловлю;
- на солеварение — популярному промислі;
- на будівництво і деревообробку;
- на розвиток ковальського, ювелірного, збройового та гончарної справи.
Торгівля розвивалася погано із-за відсутності морських і річкових портів.Клімат на території держави сприяв розквіту сільського господарства.
Зовнішня політика
Протягом всієї історії князівства, починаючи з моменту утворення і до кінця існування, тривали воєнні дії з сусідніми державами.
У різний час правителі здійснювали набіги або оборонялися, ними були підписані мирні угоди спочатку з Польщею, Угорщиною і з половцями.
Варто зазначити: занепаду князівства сприяло загострення відносин з сусідами і нездатність дати їм відсіч.
Економіка
Базувалася на сільськогосподарській діяльності, розробці багатих родовищ солі і на розвитку ремесел.
Її особливістю було ведення натурального господарства, найбільші поставки солі і розташування сільгоспугідь на чорноземних землях. Найбільш відомим продуктом, який купували сусідні держави, був хліб.
У князівську скарбницю надходили податки, побори, данина і конфісковане у феодалів майно.
Особливості архітектури
XIII століття відомий появою кам’яних і цегляних фортець. На землях князівства такі замки з’явилися в Кам’янці, Черторыйске і Пагорбі. Їх особливістю було збереження придніпровських архітектурних традицій, романських архітектурних стилів.
Споруди оброблялися вишуканим білим каменем, облицьовувалися плитками з кераміки, рельєф яких прикрашали географічні та рослинні візерунки.
Збереглося небагато соборів, збудованих у князівстві, за їх описом ці споруди були не менш величними, ніж Софія Київська, радує своєю красою і в наш час.
З’явилися і оборонні споруди – вежі, які називали донжони.
Великі міста
Всього в князівстві налічувалося близько 80 міст.
До найбільших відносяться:
- Львів, названий в честь князя Лева Даниловича;
- Володимир Волинський, який є центром князівства з-за його вигідного розташування;
- Галич з його розкішною архітектурою.
Культура
Сприяла зародженню нових творчих напрямків, які збагатили всю східноєвропейську культуру. Її особливістю було поєднання давньоруських традицій і традицій сусідніх європейських держав.
Галицьке Євангеліє
У живописі велике місце займала іконопис, як відображення впливу церкви на культурне життя держави.
Якщо описувати коротко історію Галицько-Волинського князівства, то потрібно зазначити, що воно було потужним і економічно розвиненою державою з чудовою архітектурою та культурними традиціями.
Структура влади, а саме зосередження її в князівських і боярських руках, сприяло ослабленню моці країни під впливом зовнішньої політичної сили.
