Честолюбство – це добре чи погано?

Так склалося, що честолюбство сприймається людьми негативно. Але це якість буває різною природи.

Неадекватне честолюбство руйнівним для особистості. Його негативні сторони виражаються в завищеному егоїзм, бажання домінувати, отримати багато грошей. Така людина що називається «йде по головах», не рахуючись з оточуючими. Він, як правило, не викликає довіри, поваги, любові і часто залишається на самоті.

Адекватне честолюбство – потужне джерело внутрішньої мотивації та ентузіазму, який допомагає людині прокладати шлях до успіху самостійно. Це позитивна якість спонукає вибирати складні цілі, не зупинятися при невдачі, прагнути до перемог, постійно перебувати в процесі саморозвитку. Амбіційність в плюсі – конструктивне якість. Без неї ніяк не можна в спорті, менеджмент, підприємництво.

Найчастіше прояв амбіцій для кар’єрного зростання вважається явищем західної цивілізації. В американських школах це якість не просто схвалюється, але разом з змагальністю активно підтримується в учнях. У східній культурі агресивна наполегливість, як правило, не заохочується. Тим не менш, здорове честолюбство призводить до перемоги повсюдно.

Ставлення до честолюбства в релігіях.

Основні релігійні вчення висловлюють протилежні думки про честолюбство.

В православ’ї – це синонім марнославства, прагнення до марного або пустої слави. Велика частина християнського життя проходить в самоуничижении і боротьбі з гріховними навичками, а це неможливо без повної відмови від гордості і амбіцій.

Іудаїзм проповідує перехідний етап. З одного боку надмірне честолюбство і марнославство властиво людям через їх недосконалість. Але з іншого – бажати собі і своїй родині добробуту, щастя – абсолютно природно.

Протестантська етика повністю схвалює честолюбство, без якого неможливі досягнення цивілізації і високий рівень життя. У тому, що людина хоче кращого, немає нічого поганого. Адже здобутки та достаток забезпечують його сім’ї гарний будинок, машину, освіта.