Іноді ми досягаємо мети і замислюємося: «Скільки можна працювати? Пора вже заспокоїтися і перепочити». Але для честолюбного людини таких питань не існує. Як тільки честолюбець підкорять одну вершину, тут же відправляється на захоплення наступної. Чи це завжди якість буває позитивним? Чому «честолюбство» вважається словом з негативним відтінком? Як виховати в собі здорові амбіції?

Нижче – відповіді на запитання та 9 порад для тих, хто мріє навчитися перемагати.

Що таке честолюбство?

Честолюбство — це свідоме прагнення людини зайняти високе становище, отримати визнання в суспільстві, досягти помітних успіхів, довести свою перевагу в кар’єрі, спорті, знаннях, особистому житті. Честолюбство – постійний стимул. Воно або є, або його немає. Ця глибинна мотивація зароджується в ранньому дитинстві, розвивається протягом життя, але не зникає навіть у глибокій старості. Саме честолюбство не дозволяє людині зупинитися і сказати собі «я отримав все, чого хотів».

Честолюбство проявляється і займає грандіозне місце там, де мова йде про гроші, влади, слави, рекорди, мріях підкорити світ, створити щось грандіозне. Воно неможливе без обов’язкових компонентів: загостреного самолюбства, амбітність, пихатість, високої самооцінки, змагального запалу, новаторства.

Честолюбний — це людина з найвищим рівнем домагань до себе, оточуючих, до життя. Досягнення мети стає для нього питанням життя і смерті, а бажання самореалізації проходить під девізом «домогтися всього, у що б то не стало». Причому бажання стати Найбільш ніколи не вичерпується. Приймати виклики, боротися, перемагати для шанолюбця так само природно, як качати прес.

Якщо звернутися до семантики слова, то в Тлумачному словнику в. І. Даля «честолюбство – це искательство зовнішньої честі, поваги, пошани, почестей». Суть честолюбства повністю розкривається в двох коренях слова і буквально означає «любов до честі». Дане поняття вивчається і обговорюється в педагогіці, соціології, психології, етики, сфері бізнесу.

Честолюбство – це добре чи погано?

Так склалося, що честолюбство сприймається людьми негативно. Але це якість буває різною природи.

Неадекватне честолюбство руйнівним для особистості. Його негативні сторони виражаються в завищеному егоїзм, бажання домінувати, отримати багато грошей. Така людина що називається «йде по головах», не рахуючись з оточуючими. Він, як правило, не викликає довіри, поваги, любові і часто залишається на самоті.

Адекватне честолюбство – потужне джерело внутрішньої мотивації та ентузіазму, який допомагає людині прокладати шлях до успіху самостійно. Це позитивна якість спонукає вибирати складні цілі, не зупинятися при невдачі, прагнути до перемог, постійно перебувати в процесі саморозвитку. Амбіційність в плюсі – конструктивне якість. Без неї ніяк не можна в спорті, менеджмент, підприємництво.

Найчастіше прояв амбіцій для кар’єрного зростання вважається явищем західної цивілізації. В американських школах це якість не просто схвалюється, але разом з змагальністю активно підтримується в учнях. У східній культурі агресивна наполегливість, як правило, не заохочується. Тим не менш, здорове честолюбство призводить до перемоги повсюдно.

Ставлення до честолюбства в релігіях.

Основні релігійні вчення висловлюють протилежні думки про честолюбство.

В православ’ї – це синонім марнославства, прагнення до марного або пустої слави. Велика частина християнського життя проходить в самоуничижении і боротьбі з гріховними навичками, а це неможливо без повної відмови від гордості і амбіцій.

Іудаїзм проповідує перехідний етап. З одного боку надмірне честолюбство і марнославство властиво людям через їх недосконалість. Але з іншого – бажати собі і своїй родині добробуту, щастя – абсолютно природно.

Протестантська етика повністю схвалює честолюбство, без якого неможливі досягнення цивілізації і високий рівень життя. У тому, що людина хоче кращого, немає нічого поганого. Адже здобутки та достаток забезпечують його сім’ї гарний будинок, машину, освіта.

Три головних фактори, що впливають на честолюбство.

Успіх для честолюбних людей – така ж фізіологічна потреба, як їжа і сон. Але крім фізіології тут спрацьовують інші чинники:

• Самооцінка. За статистикою люди з високою самооцінкою більш амбітні, найчастіше демонструють свою перевагу і досягають кращих результатів.
• Особливості психології. Екстраверти більш націлені на спілкування і визнання, тому успіх має для них велике значення. Інтроверти, навпаки, вважають за краще піти від думки оточуючих, тому про успіх замислюються рідше.
• Сімейна історія і виховання. Якщо людина виховувався в сім’ї, де велике значення надавалося амбітності, він, швидше за все, зросте честолюбним. Такі люди знають, що апріорі навколишні очікують від них успіху.

Зате талант не вважається обов’язковою частиною честолюбства. Навпаки, на практиці самими честолюбними виявляються люди, які мало що могли.

Як отримати досвід переможця та навчитися перемагати?

Честолюбство саме по собі звертається безпідставними фантазіями. Натомість, підкріплене завзятістю, цікавістю, рішучістю, стабільністю, відповідальністю воно перетворюється в грізну силу. Але іноді й цього виявляється недостатньо для успіху. Новачкам не вистачає досвіду переможця – відчуття, яке дає впевненість в новій перемозі.

Переможці – люди з особливим складом розуму і способом життя. Перед вами 9 способів, які допоможуть налаштуватися на ревну працю і навчитися вигравати:

• Робити найскладніше. Ніщо так не піднімає самооцінку, як думка про перемогу над власною лінню, прокрастинацією, дискомфортом або страхом.
• Визначити для себе показники успіху. Успіх суб’єктивний: що для одного перемога, для іншого може бути невдачею. Тому стане результат вдалим, кожен вирішує для себе. Критерій оцінки така: якщо досяг того, чого планував – ти переміг, не досяг – невдаха.
• Приготуватися до критики. Кожного, хто відмовляється жити непомітно, ставить перед собою сміливі цілі, вирішує круто змінити життя, чекає осуд.
• Розвивати емоційний інтелект. Чим краще людина розбирається у власних почуттях, тим краще розуміє настрій інших, вміє правильно оцінити ситуацію, адекватно відреагувати на неї.
• Забути слово «неможливо». Будь-які думки – це емоції. Негативні думки мають ірраціональну, руйнує природу. Усунути їх за допомогою логіки не можна, зате можна замінити на конструктивні параметри «я зможу», «я гідний найкращого» або «я зроблю все можливе і неможливе».
• Позбутися шкідливих звичок. У кожного є персональний «демон»: залежність від соцмереж, ожиріння, звичка відкладати важливі справи. Достатньо взяти волю в кулак і позбутися хоча б від одного. Перемога над шкідливою звичкою збільшує повагу до себе, дає впевненість у тому, що гідний кращого.
• Виконувати обіцянки перед самим собою. Найнеприємніше, що людина робить по відношенню до себе – регулярно порушує обіцянки. Це призводить до втрати довіри до себе, руйнує фундамент особистості. Цей пункт стосується не тільки неприємних справ, але потаємних бажань, які постійно відкладаються.
• Розглядати невдачі як виклики. Справжні переможці вміють переживати невдачі, але не вважають їх перешкодою. Навпаки, помилки стають випробуванням для психологічної стійкості, тренуванням наполегливості, гнучкості, холоднокровності.
• Пам’ятати, що 80% зробленого не принесе результату. Не всі вміють наполегливо працювати до того моменту, коли щось починає виходити. Одна річ вивчити кілька фраз англійською, інше – вчити мову щодня. Готовність пережити крах і знову йти далі – обов’язкова якість переможця.

Висновки:

• Честолюбство – прагнення бути значним.
• Честолюбний – це людина з незламною бажанням досягти успіху.
• Розвинене честолюбство – основна умова самореалізації та матеріального успіху.
• Здорова амбітність та, що не шкодить іншим, але допомагає реалізувати себе. Нездорова призводить до саморуйнування.
• Людина, який виграв одного разу, виграє скрізь.