Кого боїться білий ведмідь?

У природному середовищі існування у ведмедя є мінімальна кількість ворогів. Їли тварина поранено, або захворіла, то на нього можуть напасти моржі, касатки, вовки, песці і навіть собаки. Здоровий ведмідь більше будь-якого з названих хижаків і без праці впоратися навіть з декількома супротивниками, які напали загальною масою. Хворий звір значно ризикує і нерідко віддає перевагу уникнути битви, отлеживаясь в барлозі.

Іноді здобиччю вовків та собак стають маленькі ведмежата, мати яких вирушила на полювання, або ж неуважно за ними спостерігає. Загрожують життю ведмедя також і браконьєри, зацікавлені у вбивстві тварини заради отримання його розкішної шкіри та великої кількості м’яса.

Родинні зв’язки

Ведмеді вперше з’явилися на планеті приблизно 5 мільйонів років тому. Білий ведмідь обособился від своїх бурих предків не більше 600 тисяч років тому, та все ж його найближчим родичем продовжує залишатися звичайний бурий ведмідь.

І білий ведмідь, бурий ведмідь генетично схожі, тому в результаті схрещування виходить цілком життєздатне потомство, згодом також може бути використаним для одержання молодняку. Чорно-білі ведмеді природно не народяться, але молодняк успадкує всі кращі якості обох особин.

Разом з тим, білий і бурий ведмідь проживають в різних екологічних системах, що позначилося на освіті у них ряду фенотипових ознак, а також відмінностей в області харчування, поведінки та способу життя. Наявність суттєвої різниці у всьому перерахованому дозволило класифікувати бурого ведмедя, або грізлі, як окремий вид.