Висновок

Ім’я Агнії Барто буде жваво ще довгі-довгі роки, так як любов до її віршам передається «у спадок», від батьків – до їх дітям. І так з покоління в покоління.

Її зворушливим віршам: про ведмедика, про дівчинку Таню, про Вовка, про бичка – не страшні ніякі сучасні технології, штучний розум і тотальна оцифрованность. Вірші Агнії Львівни Барто своєю щирістю і душевністю вже давно заслужили право на вічну любов і вічне життя.