Глава сьома

Недовго лила гіркі сльози Ольга нареченому. Новою любов’ю молодшої Ларіної став бравий офіцер. Дівчина незабаром вийшла заміж і виїхала в полк.
У житті Тетяни нічого не змінилося. Вони з матір’ю залишилися в селі, і їхати нікуди не збиралися. Дівчина продовжувала страждати за Онєгіну, мріючи про зустріч з ним.

Одного разу ноги самі вивели її до будинку Євгенія. Слуги зустріли дівчину дружелюбно. Впустили в будинок, дозволивши зайти до кімнати господаря.

Тетяна з любов’ю перебирає речі коханого. Читає книги з бібліотеки. По замітках на полях намагається краще дізнатися, що він був за людина. Які думки його відвідували, чим він жив і про що мріяв. У цьому будинку дівчина стала частою гостею. Мати Тетяни переживала за дочку. В її віці вже пора мати сім’ю і дітей, а Тетяна всіх женихів відкидає, не даючи нікому шансів.

Було прийнято рішення відвезти Тетяну на «ярмарок наречених». Поїздка в Москву була призначена на зиму. Сім днів у дорозі. Дорога втомила Тетяну. Дівчина шкодувала про від’їзд. Якби не матінка з нав’язливою ідеєю видати її заміж, ніколи б не поїхала з села.

Довелося зупинитися у тітки, княжни Поліни, яка є кузиною матері Тетяни.

Кожен день разом з матір’ю вони відвідували бали. Море кавалерів, танці, музика, але ніщо не радувало Тетяну. Вона все так само сумувала, згадуючи Онєгіна.

На одному з вечорів, на Тетяну звернув увагу немолодий генерал. Тітонька настійно рекомендувала їй не ігнорувати його залицяння.