Глава друга

Місце, куди приїхав Онєгін, було вельми мальовничо. Будинок біля річки, навколо чудовий сад. Живи так радуйся, але Євген і тут занудьгував. Бажаючи себе розважити, придумав нові порядки в своїх володіннях. Нововведення не сподобалися сусідам. Вони перестали з ним спілкуватися. Онєгін був цьому радий. Він не хотів, щоб до нього не лізли з розмовами і набивалися в друзі.

Знайомство з Володимиром Ленським струсонуло і пожвавило Онєгіна. Молодий поміщик був романтичною натурою. Любив писати вірші. Витав у хмарах і намагався знайти сенс життя.

Хлопці багато часу проводили разом. Так і здружилися.

У Онєгіні Ленський знайшов хорошого слухача. З радістю декламував йому свої вірші. Вони часто розмовляли на філософські теми. В один з вечорів під час розмови Володимир зізнається одному, що закоханий. Його музою була Ольга Ларіна. В селі всі знали, що молоді люди захоплені один одним. Ольга і Володимир дружили з дитинства. За очі їх давно називали наречений і наречена.

У Ольги була рідна сестра Тетяна. Повна її протилежність. Дівчина весь час проводила з книгою біля вікна, коли її однолітки безтурботно розважалися.

Мати сестер княжна Поліна в свій час була віддана заміж за нелюба. Так вирішили батьки. Її чоловіком став Ларін. Жінка погоревала над долею, але незабаром змирилася і звикла. Сам Ларін прожив недовго, залишивши вдовою дружину з двома дочками на руках.