Глава третя

Володимир так захоплено розповідав Онєгіну про сім’ї Ларіних, що Євгену стало цікаво, що це за люди, і він напросився до них у гості.
Ольга не справила на нього ніякого враження. Тетяна здалася йому цікавою дівчиною, але потягу до неї не було.

Зате Тетяна після приїзду Онєгіна була не схожа на себе. Дні і ночі дівчина думала про Євгенії, представляючи в думках, як вони гуляють ввечері вдвох по тінистій алеї. Він читає вірші, а вона захопленими очима дивиться на предмет обожнювання.

Дівчина вирішила першою зізнатися у почуттях. Вона пише Онєгіну визнання французькою мовою.

Вранці через няню просить доставити лист до адресата. Два дні минуло в нестерпному очікуванні відповіді. Володимир заспокоює дівчину, кажучи їй, що Онєгін збирався до них з візитом.

Побачивши його на порозі, Тетяна злякалась, втікши в сад. Трохи віддихавшись і прийшовши в себе, вона йде до нього назустріч, але замість відповіді визнання, чує сповідь Онєгіна, де він ясно дає зрозуміти, що до шлюбу не готовий.