Корисне відео: віршовані розміри
Складні випадки
Ритм поетичного твору буває важко вловити через пропущених наголосів, що пов’язано з довжиною слів, що перевищує стопу, або із-за додавання зайвого ударного гласного. Те і інше може бути використано автором як літературного прийому.
Важливо! Відсутність наголосу на ритмічно заданому місці називається пиррихий, поява зайвого – спондей.
Приклади пиррихия вже зустрічалися у наведеному вище фрагменті з вірша А. А. Фета «Шепіт, боязке дихання».
Спондей зустрічається, наприклад, в останній строфі вірша А. К. Толстого «Благовіст»:
І серце радісно
Тремтить і тане,
Поки дзвін милостивий
Не завмирає…
Вірш написано ямбом, але в трьох рядках з чотирьох виявляється вже знайомий пиррихий, немов надає оповіданню плавність. А на цьому тлі, ніби імітуючи удари церковного дзвону, що виділяється третя – з трьома наголосами поспіль. Її схема виглядає так:
_ _ / _ _ / _ _
Ефект дзвону створюється спондеем у другій стопі.
Цей приклад доводить, що вміння визначати віршовані розміри стане в пригоді не тільки фахівцям-літературознавцям або тим, хто сам займається поетичною творчістю. Розуміння законів поезії дає можливість глибше проникнути в задум автора, отримати максимальну насолоду від прочитаного вірша.