Повість «Тарас Бульба» переносить до подій Запорізької Січі. Драматична історія багатогранна. З одного боку, це біль однієї сім’ї, з іншого, цілого козацтва. Сюжет сприймається не як художній твір, а як реальність, справжня історія, а не вигадка. Короткий зміст повісті «Тарас Бульба» по головам допоможе зрозуміти зміст тексту, розібратися в сюжетних лініях і зміст.

Глава 1

Тарас Бульба
зустрічає з академії синів. В отамана 2 сина: Остап і Андрій. Батько розглядає хлопців, жартує над їх одягом і зовнішнім виглядом. Остап каже, що поколотит батька, починається бійка. Мати в цей час охає і дивується. Вона скучила за дітей, яких не бачила більше року. Мати шкодує синів, а батько вирішує, що нічого їм ніжитися, слід їхати на Запоріжжя. Січ – найкраще місце для чоловічого відпочинку.

Старенькій матері стає не по собі від думки, що діти пробудуть будинку всього тиждень. Вона починає вити і голосити. Бульба влаштовує свято, запрошує до себе в гості всіх сотників і полкових. Він показує синів, хвалиться їх статтю. Він звертається до дітей, вчить їх бути вірними батьківщині, бажає удачі на війні.

Батько розійшовся, почав бити посуд, дружина тихо сидить на лавці. Тарас вирішує не чекати тиждень, їхати на Січ вранці завтрашнього дня. Впертість отамана було однією з рис його характеру. Він уявляв, як з’явиться до запорожців з двома молодцями, готовими до війни.

Заснув Тарас на килимі, захропів, і його сон підтримали у всьому будинку. Не могла спати бідна мати. Вона сіла в узголів’ї на ліжко синів, роздивлялася сплячих, розчісувала волосся, що гладила кучері. Всі її думки пішли в майбутнє дітей, що чекає їх, як складеться доля. Мати провела поруч з синами всю ніч. Бульба не змінив рішення. Він, прокинувшись, почав віддавати накази і готується до від’їзду. Батько велів матері благословити дітей. Вона слабка і втрачена обняла і повісила на шию по маленькій іконі. Сини сіли на коней, під Бульбою кінь похитнувся, настільки важкий був вершник. Мати зрозуміла, що сини покидають будинок, пригорнулася до молодшого, але її забрали в хату. Коли діти виїхали за ворота, старенька з незрозумілою легкістю догнала синів, обняла одного з них. Її знову відвели вбік. Остап і Андрій ледве стримували сльози. В душі все перемішалося, сплуталося: страх і радість. Дитинство залишалося позаду, попереду починалося щось страшне і незрозуміле.

Глава 2

Троє вершників думали кожен про своє. Тарас згадував минуле життя, друзів, що вже пішли, вираховував, хто чекає його в Січі. Сини міркували про своє. Остап і Андрій поїхали в академію, коли їм пішов 12 рік. Навчалися хлопці по-різному. Остап почав з пагонів, його повернули, відшмагали. Він не бажав вчитися, закопував буквар. Ніякі прочуханки не зупиняли Остапа. Батько дав обіцянку, що віддасть його в монастир і протримає там всі найкращі роки. Остап почув батька, став вчитися старанно, увійшов у число кращих учнів. За характером старший син був чудовим товаришем, безстрашним козаком. Він не прагнув бути на чолі, не видавав своїх. Сльози матері мучили його душу, бентежили і змушували переживати.

Андрій вчився легко. Він був хитріший і винахідливішими брата. Завжди умів уникнути покарання. В його душі рано палає вогнище любові. Йому подобалися красуні, бурсак заздрив життя аристократів, милувався ними, забираючись до них на вулицю. Одного разу він зустрів там дівчину, від якої не зміг відвести погляд. Полька була непостійна, проробляла з хлопцем купу дурниць, звеселяючи своє марнославство. Андрій шукав зустрічей з красунею, зараз прямуючи в Січ, він думав про неї. Від думок синів відволік батько, він запропонував покурити і стиснути коней. В дорозі не було ніяких пригод.

Трійця дісталася до острова Хортиця, де була розташована Запорізька Січ. На дорозі лежав, розтягнувшись у всю довжину п’яний козак. Грала музика, шумів народ. Тарас зустрів знайомого, став розпитувати про друзів. Від звісток ставав понурим. Товариші загинули: повішений, здерта шкіра, голова поміщена в бочку з сіллю. Добрі були козаки, про яких думав Тарас.

Розділ 3

Тарас Бульба живе на Січі, але військових навчань немає. «Якесь шалене буяння веселощів» сподобалося молодим хлопцям. Їм було цікаво. Все, що потрібно чоловікам, крім жінок, що було поруч. Дивувало синів те, що приходили люди з різних кінців, кошовий запитував їх про віру в Христа, перевіряв, чи вміють вони хреститися. Кожен розходився по своїх куренів, приблизно 60 поселень. Всі козаки молилися в одній церкви, обіцяючи захищати її, бути вірними Вірі до останньої краплі крові. Козаки полювали. Сини стали помітні серед запорожців відвагою і умілими навичками. Тарасу не подобалося, що сини не можуть проявити себе в ратній справі. Він йде до кошового з пропозицією воювати, але отримує відмову. Тарас наважується помститися кошовому, він влаштовує вечірку і скидають його з посади. Вибирають нового кошового, ним став один Тараса Кирдяга. П’яна Січ заснула.

Глава 4

З ранку Тарас вже радився з новим кошовим про майбутній битві, вони обмірковували хитрість, як почати війну, не порушивши клятву. Збирають народ. В цей час на острів приходить пором. Люди на поромі кричали про біду. Священики – католики запрягають християн у вози, їздять на них як на конях. Забороняється справляти християнські обряди. Про інші безчинства розповідали приїхали. Народ захвилювався. Жидів стали кидати в хвилі річки, один благав, Тарас повів його до обозу, запхав під воза, велів не показуватися на очі. Це був Янкель, жид швидко зорієнтувався у ситуації, запропонував возити козакам дешевий провіант.

Глава 5

Запорожці почали займати території південно-заходу. Сини Тараса мужніли від бою до бою. Вони переродилися, вже були не схожі на учнів після академії. Остап холоднокровно оцінював небезпеку, зміцнів тілом і духом. Тарас бачив в ньому доброго полковника. Андрій занурювався в музику куль і мечів. Він не думав як брат, він захоплювався боєм як піснею. Батько дивувався, бачачи, куди мчить Андрій. Туди не понісся б самий бравий козак. Військо запорожців прийшов до міста Дубно. Здолати місто з ходу не вдалося, запорожці вирішили взяти ворогів змором. Синам облога не подобалася. Вночі, коли всі сплять, Андрій помічає жінку. Це прислуга полюбилася їй панночки. Татарка розповідає про життя в місті. Його кохана голодує. Панночка побачила в натовпі Андрія і просить його про допомогу – хлібі. Молодий козак бере мішок з продуктами і по підземному ходу пробирається в місто. Проходячи повз батька Андрій чує попередження, що жінки не доведуть його до добра, але не замислюється про сенс слів, поспішає до коханої.

Глава 6

Рухаючись по місту, козак уражається його оздобленню та красі. Католицький монастир, собор, музика – все накладає на хлопця свій відбиток. Від голоду на вулицях помирають люди. Воєвода чекає підмогу, повинні прийти два польських полку, тому місто не здається. Андрій добирається до будинку панночки. Вона стала ще красивішою, закохані захоплено розглядають один одного. Молодому хлопцеві не вистачило слів висловити свої почуття. Дівчина починає їсти. Вона вдячна за допомогу. Козак пропонує забрати все, що вона хоче, готовий виконати будь-яку її службу. Він відрікається від Вітчизни, батька і товаришів. У кімнату вбігає служниця. Вона радісно повідомляє про прихід полків, полонених запорожців, про продукти. Андрій цілував дівчину, все більше опиняючись у владі пристрасної любові. Козак загинув.

Розділ 7

Запорожці вирішують напасти на місто, ними керує бажання помсти за товаришів, які потрапили в полон. Янкель повідомляє Тарасу про Андріе. Батько не вірить жиду. Але той стверджує, що син одягнений у багатий одяг, готується до весілля, буде гнати запорожців від міста. Вранці полонених виводять на вал. Їм соромно за свій зовнішній вигляд, полунагие і сонні вони опинилися в полоні. Починається битва. Остап носиться по полю як яструб. Одного з отаманів Бородатого вбивають, вирішили обирати нового, одноголосно зійшлися на Остапа. Під час битви відвів молодий отаман бійців від стін, чим врятував їх життя. Після відходу ляхів за стіни міста козаки довго говорили про дідів. Не міг спати Тарас, він шукав причину відсутності молодшого сина на полі бою. Він сподівався на обман жида, клявся витягнути полячку за косу і прогнати по полю, рознести все її тіло по частинах. Козаки не пили, варта не смыкала очей.

Розділ 8

З Січі доставили звістка про напад татар. Кошовий вирішує йти на Запоріжжя. Бульба проти, він вирішує залишитися, поки товариші в полоні. Козаки діляться на дві групи: одні їдуть за татарами, інші беруть в облогу місто. Дотримати товариство – головний обов’язок козака. Ділилися на дві сторони, куди йде більша частина куреня, туди і весь курінь. Йшли вночі, щоб ворог не помітив руху. Серед решти оселилося смуток, жаль було розлучатися з друзями. Тарас помітив такий настрій, вирішив роздати заповідного вина. Пили, хто з чого міг: черпак, барило, рукавиця. Додав до вину Тарас своє заповітне слово. Стала його мова святою молитвою.

Розділ 9

Запорожці вирушили в погоню за татарськими загонами, але в місті про це ніхто не знав. Побачивши рух серед козаків, Дубно вирішили зробити вилазку. Вихід не дав результату, але жиди розвідали, що запорожців стало менше. Тарас по шуму з-за мурів міста зрозумів, що буде битва. Він звернувся до товаришів, підтримав їх бойовий дух. Вороже військо вийшло з міста. Гармати, пищалі попрямували до запорожців, уся земля вкрилася димом. Тарас бачив, як іде бій. Остап бився впевнено і сміливо. Сили були нерівними. Гармати викошували відразу по половині куреня. Тарас питає товаришів:
«Є ще порох в порохівницях?».
Вони відповідають йому впевнено, що є сила. Гинуть запорожці з вірою в перемогу Російської землі. Під час страшної битви побачив Тарас Андрія і отетерів. Він бив своїх, розчищаючи собі дорогу ворогам. Наказав Тарас пригнати його до лісу. Так хлопці і зробили. Андрій розігнався і побачив перед собою батька. Він остовпів і вірш. Як керманич авто дитина зліз з коня і став перед Тарасом. Бульба вимовив фразу, яка стала крилатою:
«Я тебе породив, я тебе і вб’ю!».
Андрій зблід і став шепотіти про себе. Це були імена ні батьківщини і ні матері. Він вимовляв ім’я панночки. Батько вистрілив, син впав як підкошений «колос». Встав над сином і дивився на нього, милуючись і дивуючись. Чому такий гарний козак зник з-за любові як поганий пес. Остап запропонував зрадити брата землі, але Тарас відмовився. Не було часу на прощання, бій посилювався, біда наближалася. На Остапа налетіло 6 осіб, Тарас намагався прорватися до сина. Він рубав все навколо себе, розмахуючи шаблею, але ворогів було більше. Побачив батько, що насідають на Остапа, але його охопило ударом такої сили, що звалився отаман каменем на землю, як підрубаний дуб.

Глава 10

Тарас прокинувся від сну, побачив поруч друга – отамана Товкача. Він силкується і намагається згадати, як залишився живий. Товариш просить його бути спокійним, Бульба весь изрублен. Товариш пояснює, що за голову Тараса призначена нагорода в 2 тисячі червоних, вони вже кілька ночей скачуть, ховаючи його від чужих поглядів. Тарас питає, де Остап. Горе охоплює його від звістки, що син у полоні в ляхів. ВІН зриває перев’язки, рветься за сином, але впадає в жар, марить і каже божевільні речі. Товкач перебинтовывает Тараса, як сповиває дитину і знову мчить у далечінь. У Запорізькій Січі Тарасу стає легше, тут є ліки. Він встає на ноги. Ніщо не цікавить Бульбу, він весь у переживаннях про сина. Тарас відправляється до жиду Янкелю. ВІН просить його про допомогу, потрібно лягти у Варшаву, де тримають Остапа. Янкель придумав, як провезти Тараса непомітно. Він закрив його цеглою, внизу зробив дірочку, щоб годувати, і віз з поклажею вирушила в дорогу.

Розділ 11

Торговець Янкель щастить Тараса, який сподівається на допомогу або зустріч з сином. Він намагається домовитися з жидами, щоб ті відпустили Степана, але у нього нічого не виходить. Не витримує образ Тарас, коли його ведуть на побачення до сина. Йому доводиться повертатися ні з чим. Батько зміг потрапити на страту сина. Остап йшов першим. Страту для козаків вражає жорстокістю і витонченістю. Остап виносить біль і тортури як могутній велет: перебили кістки – мовчить. Остап не видавав навіть стогону. Отець повторював:
«Добре, синку!».
В останній момент перед смертю закричав Остап, звертаючись до батька, чує він його. В тиші почулося: «Чую». Мільйон народу на площі здригнувся від цього слова, страх прокотився в їх душах. Вершники кинулися в натовп, але Тараса вже не було.

Глава 12

Терпіння народу вийшло з кордонів, і вся Україна піднялася на боротьбу. Гетьман погодився відпустити ворога Потоцького, забути ворожнечу. Але Тарас Бульба залишився непохитний. Він вважав, що така поведінка схоже з «бабиним». Не можна вірити ляхам, на думку Тараса Бульби. Збулося передбачення отамана. Полетіла голова гетьмана через невелику кількість часу. Тарас продовжував гуляти і «справляти поминки по Остапові». Наказано було зловити буйного отамана, за ним вирушили 5 полків. Настала вирішальна битва, і не здолати б Тараса, але він вирішив спертися за що випала в бою люлькою з тютюном. Схопили його гайдуки. 30 осіб повисло на могутніх козацьких плечах. У гонитві мчав брат панночки, обворожившей Андрія. Козаки стрімголов кидалися в Дністер і спливали з вірними кіньми від ворогів. Брат красуні, понадіявшись на себе, стрибнув і розбився на камінні скелі. Тарас спостерігав за всім зверху і радів: не дістають кулі його товаришів. Тараса Бульбу спалили на багатті, але ніякі муки, вогні не змогли зломити його волю і силу, впевненого у своїй правоті російської людини. Спливаючи вдалину, козаки славили свого отамана.

На цьому і закінчується стислий переказ повісті «Тарас Бульба», що включає в себе тільки самі важливі події з повною версією твору!

Інші матеріали по повісті «Тарас Бульба»:

Короткий зміст
Образ і характеристика Тараса Бульби
Образ і характеристика Андрія Бульбенка
Образ і характеристика Остапа Бульби
Героїчна смерть Тараса Бульби
Смерть Андрія
Промова Тараса Бульби про товариство
Образ Запорозької Січі в романі