Розділ 8

З Січі доставили звістка про напад татар. Кошовий вирішує йти на Запоріжжя. Бульба проти, він вирішує залишитися, поки товариші в полоні. Козаки діляться на дві групи: одні їдуть за татарами, інші беруть в облогу місто. Дотримати товариство – головний обов’язок козака. Ділилися на дві сторони, куди йде більша частина куреня, туди і весь курінь. Йшли вночі, щоб ворог не помітив руху. Серед решти оселилося смуток, жаль було розлучатися з друзями. Тарас помітив такий настрій, вирішив роздати заповідного вина. Пили, хто з чого міг: черпак, барило, рукавиця. Додав до вину Тарас своє заповітне слово. Стала його мова святою молитвою.

Розділ 9

Запорожці вирушили в погоню за татарськими загонами, але в місті про це ніхто не знав. Побачивши рух серед козаків, Дубно вирішили зробити вилазку. Вихід не дав результату, але жиди розвідали, що запорожців стало менше. Тарас по шуму з-за мурів міста зрозумів, що буде битва. Він звернувся до товаришів, підтримав їх бойовий дух. Вороже військо вийшло з міста. Гармати, пищалі попрямували до запорожців, уся земля вкрилася димом. Тарас бачив, як іде бій. Остап бився впевнено і сміливо. Сили були нерівними. Гармати викошували відразу по половині куреня. Тарас питає товаришів:
«Є ще порох в порохівницях?».
Вони відповідають йому впевнено, що є сила. Гинуть запорожці з вірою в перемогу Російської землі. Під час страшної битви побачив Тарас Андрія і отетерів. Він бив своїх, розчищаючи собі дорогу ворогам. Наказав Тарас пригнати його до лісу. Так хлопці і зробили. Андрій розігнався і побачив перед собою батька. Він остовпів і вірш. Як керманич авто дитина зліз з коня і став перед Тарасом. Бульба вимовив фразу, яка стала крилатою:
«Я тебе породив, я тебе і вб’ю!».
Андрій зблід і став шепотіти про себе. Це були імена ні батьківщини і ні матері. Він вимовляв ім’я панночки. Батько вистрілив, син впав як підкошений «колос». Встав над сином і дивився на нього, милуючись і дивуючись. Чому такий гарний козак зник з-за любові як поганий пес. Остап запропонував зрадити брата землі, але Тарас відмовився. Не було часу на прощання, бій посилювався, біда наближалася. На Остапа налетіло 6 осіб, Тарас намагався прорватися до сина. Він рубав все навколо себе, розмахуючи шаблею, але ворогів було більше. Побачив батько, що насідають на Остапа, але його охопило ударом такої сили, що звалився отаман каменем на землю, як підрубаний дуб.