Глава 4

З ранку Тарас вже радився з новим кошовим про майбутній битві, вони обмірковували хитрість, як почати війну, не порушивши клятву. Збирають народ. В цей час на острів приходить пором. Люди на поромі кричали про біду. Священики – католики запрягають християн у вози, їздять на них як на конях. Забороняється справляти християнські обряди. Про інші безчинства розповідали приїхали. Народ захвилювався. Жидів стали кидати в хвилі річки, один благав, Тарас повів його до обозу, запхав під воза, велів не показуватися на очі. Це був Янкель, жид швидко зорієнтувався у ситуації, запропонував возити козакам дешевий провіант.

Глава 5

Запорожці почали займати території південно-заходу. Сини Тараса мужніли від бою до бою. Вони переродилися, вже були не схожі на учнів після академії. Остап холоднокровно оцінював небезпеку, зміцнів тілом і духом. Тарас бачив в ньому доброго полковника. Андрій занурювався в музику куль і мечів. Він не думав як брат, він захоплювався боєм як піснею. Батько дивувався, бачачи, куди мчить Андрій. Туди не понісся б самий бравий козак. Військо запорожців прийшов до міста Дубно. Здолати місто з ходу не вдалося, запорожці вирішили взяти ворогів змором. Синам облога не подобалася. Вночі, коли всі сплять, Андрій помічає жінку. Це прислуга полюбилася їй панночки. Татарка розповідає про життя в місті. Його кохана голодує. Панночка побачила в натовпі Андрія і просить його про допомогу – хлібі. Молодий козак бере мішок з продуктами і по підземному ходу пробирається в місто. Проходячи повз батька Андрій чує попередження, що жінки не доведуть його до добра, але не замислюється про сенс слів, поспішає до коханої.