Стягнення заборгованості: терміни і порядок дій

Реально обійтися без судових виконавців?

Ніхто не любить взаємодіяти з органами влади. Бюрократія і низька ефективність діяльності чиновників регулярно нагадують про себе. Закон дозволяє стягувачу звернутися в банк безпосередньо, минаючи ФССП. Отримавши виконавчий лист, треба відправитися в банк і написати заяву про стягнення коштів з рахунку.

Банк зобов’язаний здійснити списання, отримавши виконавчий лист і заява від зацікавлених осіб.

Якщо ж списання з рахунку неможливо і стягнення забезпечить тільки примусовий продаж майна, без допомоги виконавців не обійтися.

Строки звернення до суду і до приставам

Терміни стягнення заборгованості регулюються нормами ЦК та податкового законодавства, дивлячись, про що йде мова.

За загальним правилом застосовується період позовної давності 3 роки. При періодичних платежах, як, наприклад, з комунальними послугами, банківськими кредитами, по кожному платежу протягом строку розраховується індивідуально.

Зазначимо, що пропуск строку давності має значення, якщо про це заявить в процесі відповідач. Якщо ж він упустить цей момент, суд винесе рішення про стягнення.

Дивіться також:  Лідія Іванова – раба кохання

Заяву про застосування строку давності на стадії перегляду не має значення, якщо відповідач не говорив про це раніше і тому немає доказів, зокрема, письмових заяв.

Складніше з боргами перед державою. З одного боку, встановлено 3-річний термін давності, з іншого, він відновлюється на прохання податкового органу. Хоча в подібних випадках відновлення строку для організації майже неможливо. Так, наприклад, підприємства ЖКГ можуть стягнути борги тільки за 3 роки, що передують поданню позову.

Закон обмежує і строки пред’явлення виконавчих листів та судових наказів приставам або банкам. Загальний термін – 3 роки, якщо арбітражний суд поновив строк звернення за стягненням, то дається 3 місяці на звернення до приставам.

У випадку з періодичними платежами пред’явлення дозволено протягом усього періоду існування такого обов’язку і протягом 3 років після її припинення (наприклад, аліменти).