Про те, як бувалі солдати змогли перехитрити жадібну стару, оповідає казка «Солдатська загадка». Як-то раз солдати зупинилися в однієї бабусі відпочити, і стали просити її дати їм їсти. Старенька вирішила їх обдурити: у неї був варений півень, але вона сказала, що нічого поїсти ні. Солдати зметикували, що хоче їх бабуся провести. Один з них розкидав у дворі снопи, і покликав стареньку, повідомивши, що це зробила її скотина. Поки старенька вийшла, солдати забрали півня. Старенька їм загадала загадку, на що солдати дали жартівливий відповідь. Увечері повернувся син старенької, і розшифрував відповідь солдатів. Тоді-то і зрозуміла вона, що бувалі солдати її ошукали.

Текст казки

Йшли солдати перехожі, зупинилися у старенької на відпочинок. Попросили вони попити чаю та поїсти, а стара висловлюється:
— Детоньки, чим же я вас буду пригощати? У мене нічого немає.

А у самої в печі був варений півень — в горщику, під сковородою. Солдати це справа зметикували; один — злодійкуватий був! — вийшов на двір, раздергал віз зі снопами, вернувся в хату і каже:
— Бабуся, а бабуся! Подивись-но, худобу у тебе хліб їсть.

Стара на двір, а солдати тим годиною заглянули в піч, вийняли з горщика півня, наместо його поклали туди ошметок, а півня в торбу сховали. Прийшла баба:
— Детоньки, миленьки! Не ви чи худоби пустили? Навіщо ж, детоньки, пакостите? Не треба, миленьки!

Солдати помовчали-помовчали так знову попросили:
— Дай же, бабуся, поїсти нам!
— Візьміть, детоньки, кваску та хлібці; буде з вас!

І надумала стара похвалитися, що провела їх, і їм загадала загадку:
— А що, детоньки, ви люди бувалі, все бачили, скажіть-но мені: нині в Пенском, Черепенском, під Сковородным, живе чи Курухан Куруханович?
— Ні, бабуся!
— А хто ж, детоньки, замість нього?
— Так Липан Липанович.
— А де ж Курухан Куруханович?
— Так у Сумін місто переведений, бабуся.

Після того пішли солдати. Приїжджає син з поля, просить є у баби, а вона йому:
— Піди-но, синку! Були у мене солдати та просили закусити, а я їм, дитятко, загадала загадочку про півня, що у мене в печі; вони не зуміли відгадати.
— Так яку ти, матінко, їм загадала загадку?
— А ось яку: Пенском, Черепенском, під Сковородным, живе чи Курухан Куруханович? Вони не відгадали. «Ні, бают, бабуся!» — Де ж він, рідні?» — «Так у Сумін місто переведений». А того й не знають, ці діти, у мене в горщику-то є!

Заглянула в піч, ан півень-то полетів; тільки лапоть витягла.
— Ах, дитино, обдурили мене прокляті!
— То-то, матінко! Солдата не проведеш, він — чоловік бувалий.

Досвідченого, знаючої людини не обдуриш, він розгадає обман. Йдеться з задоволенням і похвалою про людину, який, завдяки своєму досвіду, зуміє розгадати хитрість або обман.