Види
У російській мові антоніми бувають різними як за структурою і значенням, так і за вживанням у мовленні. За структурою антонимические пар можуть бути:
- Однокорінними. Це лексичні одиниці, в морфемном складі яких один і той же корінь. Наприклад: приходити – іти, прогрес – регрес, красивий – некрасивий, приставити – відставити. Однокореневі антонимические пар утворюються за допомогою різних приставок, які також здатні бути протилежними один одному.
- Разнокоренными. Це слова, що мають різні основи і коріння в морфемном складі (поганий – хороший, ранок – вечір, рідний – чужий і т. д.). Таких прикладів антонімів в російській мові можна знайти набагато більше, ніж прикладів спільнокореневих антонимических пар.
За семантичним значенням антонимические пар бувають наступних видів:
- Контрарные або протилежні. Це такі антонимические пар, які допускають у своєму складі наявність проміжної ланки. Така ланка зазвичай має нейтральне значення. Наприклад: любов – (байдужість) – ненависть, минуле – (сьогодення) – майбутнє, мовчати – (шепотіти) – говорити і т. д.
- Суперечать або неградуальные. Такі слова антоніми протиставляють в своєму значенні предмети, ознаки та відносини, які виключають існування проміжного поняття. Наприклад: розумний – дурний, життя – смерть, добро – зло і т. д.
За вживання в мові антоніми ділять на такі види:
- Загальні, які відображають нашу повсякденну реальність (сміятися – плакати, йти, приходити, великий – маленький).
- Контекстуальні або авторські. В залежності від контексту і волі автора деякі слова можуть бути схильні до антонімії. Такі антонимические пар можуть бути не закріплені в словниках, але саме в контексті будуть нести протилежне один від одного значення.
Візьміть на замітку! Контекстні антоніми використовують для вираження оцінки та ставлення автора до описуваної дійсності.
У приклад такої антонімії можна навести всім відому байку Крилова «Вовки і вівці», де автор протиставляє два різних поняття, які не закріплені в антонимических словниках.
