Формалізму в педагогіці

Для концепції дидактичного формалізму характерна переоцінка суб’єктивно-процесуального аспекту освітнього і виховного процесу. Цей напрям розвивався Е. Шмідтом, А. А. Немейєром, В. Песталоцці, Я. В. Давидом, А. Б. Добровольським. Його прихильники вважали, що навчання є засобом розвитку здібностей і пізнавальних інтересів учнів. В основу їх принципів було покладено вислів Геракліта:

«Багатознання розуму не навчає».

Таким чином, якщо подумати, що таке формалізм, формальне у педагогіці, то слід в першу чергу звернути увагу на те, що в якості головної мети навчання розглядали положення, згідно з яким спочатку необхідно було виховувати «правильність мислення учнів», тобто займатися формальним освітою. В якості основних предметів розглядали математику і класичні мови (грецьку і латинську). Недолік цієї концепції пов’язаний з тим, що інтелект не може розвиватися тільки завдяки використанню так званих інструментальних предметів. Для повноцінного розвитку і освіти необхідні різні навчальні дисципліни.