Визначення в соціології

Нерідко поняття асоціюється і навіть прирівнюється до терміну соціальності. У цьому ключі під суспільством розуміється спільна робота людей над спільним проектом і обмежується формами спілкування.

Протилежна точка зору свідчить, що люди, залучені в єдиний проект, ще не складають громадськість. Вони залишаються лише учасниками, які перебувають у групових формах.

Зустрічається інтерпретація терміна з позиції натуралізму. У цьому випадку поняття розкривається через призму матеріальних носіїв. Дана трактування має назву res extensas.

Це дослівно означає «речі протяжні». Об’єктивність підходу гарантує неупередженість оцінки біологічних і фізичних тіл у взаєминах один з одним.

Феноменологічна інтерпретація розглядає термін в якості форм спілкування і видів свідомості. Таке розуміння іменується means intensas. В перекладі означає «думка / розум в собі». Через даний підхід розкривається людська свідомість і зафіксовані в ньому громадські світи.

Термін «соціальне суспільство» (далі СО) безпосередньо пов’язане з соціальною сферою.

Зверніть увагу! Структура суспільства включає політичну, економічну, духовну та соціальну сфери. Подібний поділ характеризує термін як складну систему. Ускладненість будови забезпечує взаємодію елементів суспільної конструкції.

ЗІ складається з інститутів соціального характеру, які покликані задовольняти такі людські потреби:

• безпека;
• родина;
• громадський порядок;
• отримання інформації, теоретичних знань і практичних навичок;
• засоби для існування;
• дозвіл духовних проблем.

Суспільство — це об’єднання такого формату, де базові людські потреби заповнюються повністю і на високому якісному рівні. Така різновид відзначається передбачуваністю і стійкістю у розвитку.

Важливо! З здатне функціонувати за рахунок державного базису. Це пов’язано з высокозатратностью інститутів.

Маються на увазі такі статті витрат:

• виплата посібників, пенсій;
• утримання закладів соціальної спрямованості, в тому числі оплата праці співробітників.

В основі ЗІ знаходиться найвища людська потреба у відносинах з іншими учасниками. Вона проявляється у бажанні спілкуватися і взаємодіяти один з одним. Імпульс подібного роду дозволяє людям формуватися в певні групи.

Такі об’єднання мають спільні риси та ознаки. Схожість характеристик і якостей накладає відбиток на психологічні відносини групи.

В результаті окремо взята людина поза групи істотно відрізняється від учасників конкретного співтовариства.

В основі поділу людської формації на співтовариства лежать такі критерії, як:

• інтереси;
• обов’язки;
• ділові відносини;
• зобов’язання;
• прагнення і ін.

ЗІ характеризується наступними рисами:

• Об’єднаність.
• Динамічність. Представляє здатність видозмінюватися в станах щодо самого себе. Складові суспільні групи проходять через етапи появи, становлення, розвиток, згасання, зникнення.
• Організованість. Проявляється через особистісну можливість суб’єктів організовуватися структури з різноманітною спрямованістю і тематикою. При формуванні груп не враховується характер окремого індивідуума. Для формацій характерно наявність важелів впливу, маніпуляції і управління.

Термін ЗІ присутня в роботах:

• Карла Маркса. Поняття являє собою комплекс відносин суспільного характеру. Суть полягає не в кількості учасників взаємовідносин, а безпосередньо в їх взаємодії один з одним в ході повсякденного життя.
• Фердинанда Тенісу. Вчений розглянув поняття спільності по відношенню до суспільства. Розкрив первинність громади та спільності. Довів вторинність суспільства. Виділив форми людських спільнот, а саме родової, сусідської, станову, соціально-класову, сучасну соціокультурну.
• Карла Мангейма. Вчений є прихильником соціологічного реляционизма (дослівний переклад «межвещественное ставлення»). Поняття висвітлюється з точки зору взаимоотнесенности присутніх елементів.
• Джерарда Ленський. Вивчав термін з позиції економічного, комунікаційного та технологічного рівня розвитку. Виділяв такі громадські види, як складний і простий сільськогосподарський, вид полювання і збиральництва, особливий і індустріальний. Подібна точка зору зустрічається у роботах антропологів Елмана Сервісу та Мортона Фріда.

З позиції соціології вченими пропонувалися наступні варіанти поняття:

1. Еміль Дюркгейм. Трактує термін як сукупність єдності та стійкості. Фундамент відмінних рис лежить в загальній волі, переважаючою над егоїзмом, і колективній свідомості.
2. Роберт Мертон. Основа існування соціуму – присутність фундаментальних цінностей. За рахунок такого базису особистість прагне дотримуватися норм життєдіяльності. Цей порив є першоосновою суспільного цілісності й схоронності.
3. Нейл Смелзер. Відмітні ознаки спільноти полягають у наявності меж географічного характеру, загальної системи законів та ідентичності національностей;
4. Едвард Шилз. Суспільний базис лежить в існування публічної влади. Влада гарантує нагляд і контроль території, пропагує єдиний культурний фон.

Згідно розробкам Едварда Шилза для суспільства характерні наступні критерії:

• Відсутність вищого укрупненого елемента. Об’єднання не входить в іншу систему.
• Укладення шлюбів між учасниками цієї формації.
• Продовження потомства відбувається серед визнаних суспільством представників.
• Громадська формація володіє власною територією.
• Наявність власної історії і назви.
• Існування формації перевищує життя окремого учасника спільноти.
• Об’єднання учасників єдиним комплексом цінностей (включає правила, закони, традиції, звичаї та норми; називається культурою).