У далекому 1873 році А. Н. Островський написав чудову п’єсу, яка вважається весняної казкою слов’янських народів, під назвою «Снігуронька». Події твору викладені в чотирьох діях. Всі головні герої вигадані.

Вперше текст п’єси був надрукований у літературному журналі «Вісник Європи». У цьому ж році відбулася прем’єра п’єси на сцені Великого театру Москви.

Історія створення

Поява весняної казки, написаної у віршованій формі, було абсолютно випадковим подією.

У 1873 році керівництво Міністерства культури вирішило на час закрити малий театр, щоб провести в приміщенні капітальний ремонт.

Всі артисти переїхали в Великий театр, де повинні були бути задіяні в місцевих постановках.

Щоб забезпечити всіх достатнім обсягом роботи, А. Н. Островському доручили написати феєричну п’єсу, сюжет і жанр якій би дозволяв задіяти одразу кілька артистичних груп, а саме:

• драматичну;
• балетну;
• оперну.

Письменник охоче погодився на пропозицію і одразу ж приступив до написання літературного твору.

В основу сюжету лягла російська народна казка про дівчинку, яка була народжена від любові Діда Мороза та Весни і отримала ім’я Снігуронька. Музику до казки-феєрії доручили написати тоді ще молодого і поки невідомого в широких колах П. Чайковському.