Гоголь у своєму творі намагався загострити увагу громадськості на ставлення посадових осіб до своїх обов’язків на робочому місці. Образ і характеристика Хлестакова в комедії «Ревізор» дозволить скласти збірний портрет всіх чиновників в особі головного героя. Хлестаков примудрився зібрати в собі всі загальнолюдські вади, давши назву цілому явищу – «хлестаковщине», під яким ховається дурниця, брехня, легковажність і безвідповідальність за свої вчинки.
Образ Хлестакова
Гоголь в самому початку твору описував Хлестакова наступним чином:
«…молодий чоловік років двадцяти трьох, тоненький, худенький; кілька приглуповат і, як кажуть, без царя в голові, – один з тих людей, яких в канцеляріях називають пустейшими…»
Повне ім’я Іван Олександрович Хлестаков. Прибув з Петербурга. Родом з Саратовської губернії, де живуть батьки. Чиновник. Шатен невисокого зросту з бігаючими очима. Приємна зовнішність, справляв на жінок особливе враження.
«…Ах, який приємний!»
Одягатися Хлестаков любив по моді. Саме любов до дорогих убрань зіграла з ним злий жарт. Місцеві чиновники помилково прийняли за ревізора. Мова головного героя отрывиста. Фрази вилітають раніше, ніж він встигає подумати.
«Мова його отрывиста, і слова вилітають з вуст його зовсім несподівано…»
Характеристика
Хлестаков опинився на місці описуваних подій випадково. Програвшись в пух і прах в карти, змушений був зупинитися в місцевому готелі.
«…Якщо б в Пензі я не погуляв, стало б грошей доїхати додому…»
Дорога в рідне село по причині повного спустошення кишені була відкладена на деякий час.
Дрібна людина, прекрасно усвідомлює своє становище в суспільстві. В канцелярії зарплата мізерна, а жити красиво хочеться. Хлестаков, працюючи в Петербурзі, надивився на людей, не відмовляють собі в задоволеннях, які звикли жити на широку котушку. Він теж так хотів, але з його можливостями залишалося про це лише мріяти.
Батько регулярно пересилав непутящому сину гроші. Із завидною регулярністю, Хлестаков програвав готівку в карти. Погана звичка встигла міцно закріпитися за ним.
Невдаха. Навіть слуга ставиться до нього з легкою зневагою. Талант Хлестакова полягає в умінні брехати і пускати пил в очі. Спритно він скористався ситуацією, коли його прийняли за ревізора і почали давати гроші. Інший на його місці від сорому згорів, а він ні. Нахабство друге щастя. Це про нього.
Любитель жінок. Примудрився покласти око відразу на двох, на дружину і дочку городничого.
«…Донька городничого дуже непогана, та й матінка така, що ще можна б…»
Жінки не запідозрили в солодких промовах підступу, відразу повірили пройдисвіту.
Крім брехні Хлестаков любив пофантазувати. Більш того, вірив у свої фантазії, частенько представляючи себе в ролі генерала, відомого письменника, громадського діяча. Людина «без царя в голові». Легкомыслен. Поверховий. Здійснюючи вчинки, абсолютно не замислюється про наслідки.
Як він міг брати гроші в борг, знаючи, що повернути не зможе. На його думку, для успіху не треба особливих зусиль. Дурень той, хто горбом і кров’ю заробляє на життя. Хлестаков вважав, що все в житті залежить від випадку. Якщо випав щасливий квиток, як у випадку з взятої на нього роллю ревізора, чому ж нею не скористатися.
Йому вдалося обдурити всіх чиновників міста. Немов під гіпнозом піддалися вони його чарівності і вміння красиво говорити. Ніхто навіть не здивувався, як у його віці можна досягти таких висот.
Зарозумілість людини зашкалює. Вважаючи себе на порядок вище інших по розуму, він дивиться на людей, як на дурнів, над якими можна і потрібно хизуватися і глумитися.
Його пригода могло вилитися в ув’язнення під варту, якщо б він вчасно не поїхав з міста. Незабаром після його від’їзду городничий та інші чиновники дізналися правду з листа, залишеного Хлєстаковим для друга-журналіста. В голові городничого крутилася одна думка, як він міг
«Бурульку, ганчірку прийняти за важливого людини! Ось він тепер по всій дорозі заливає дзвіночком!»
У цих словах вся суть Хлестакова. Пустушка і самодур, який вміє вчасно прикинутися тим, ким потрібно і скористатися ситуацією на благо собі.
