9. Над вічним спокоєм

Картина Над вічним спокоєм написана в 1894 році. При першому погляді на полотно починає захоплювати дух від величезного простору, зображеного на ній.

А на передньому плані – занедбаний цвинтар і храм, за яким, власне, і знаходиться цвинтар. Є на могилах згадка про тих, хто похований в цих місцях – залишається лише здогадуватися.

Сірого кольору на полотні багато. За відчуттями саме він створює тужливий настрій, смуток, скорботу і печаль. Безнадійно трагічний колорит. Небо солідарно з землею, воно як би обурюється про незаслужено забутих людей. Таке враження, що художник «кричить» від болю за цей «вічний спокій». За забуття.

За спогадами сучасників, художник, працюючи над полотном, слухав музику Бетховена, що, безумовно, посилило драматичний настрій картини. Зовсім непримітний купол церковки з хрестом. Він як духовний маяк, дає напрямок душам як живим, так і залишили цю землю.