8. Темні алеї

«Темні алеї» – історія, в якій Микола Олексійович одного разу, будучи молодим хлопцем, спокусив, а потім кинув селянську дівчину Надію через соціального статусу.

Минуло 30 років, і вони зустрілися. Надія отримала вільну від своїх панів і стала господинею заїжджого двору. Жінка так і не змогла вийти заміж – у Наді залишилася образа на Миколая, вона не змогла йому пробачити.

Чоловік теж самотній – він дуже любив свою дружину, але вона його кинула, а син виріс проблемний – веде себе, як повний негідник.

Все життя пролетіла перед ними у спогадах за кілька хвилин, і Надія підштовхувала його на них: «А ви мені всі вірші зволили читати про темні алеї…»

Микола Олексійович, їдучи, уявляв, як би склалося його життя, якби він зробив в молодості інший вибір – на користь любові…

7. Антонівські яблука

Оповідач згадує своє дитинство, проведене в селі Хутір – колись її вважали дуже багатою, адже в ній багато всього продавалося, зростала.

Йому пригадується чарівна пора – осінь, аромат опалого листя і запах антонівських яблук: садівники заповнюють ними воза, щоб відвезти в місто.

Пізньої ночі оповідач вибігає в сад і дивиться на небо… Воно всіяне зірками, він дивиться в небо довго-довго, поки не відчув, як земля йде з-під ніг… Оповідач згадує, як діди й баби жили у Околиці довго, що було ознакою добробуту.

Твір «Антонівські яблука» являє собою ліричний монолог-спогад, побудований за допомогою «техніки асоціацій».