Матрьонін двір аналіз твору Солженіцина, історія створення, жанр, проблеми і аргументи, короткий зміст, сенс назви, характеристика Мотрі та головних персонажів

Аналіз оповідання «Матрьонін двір» включає в себе характеристику його персонажів, короткий зміст, історію створення, розкриття головної думки і проблем, які зачепив автор твору.

За твердженням Солженіцина, розповідь заснований на реальних подіях, що «повністю автобіографічний».

У центрі оповідання – картина життя російського села 50-х роках ХХ століття, проблема села, міркування на тему головних людських цінностей, питання добра, справедливості і співчуття, проблема праці, вміння піти на допомогу ближньому, який опинився у важкій ситуації. Всіма цими якостями володіє праведник, без якого «не стоїть село».

Історія створення «Матренина двору»

Спочатку заголовок повісті звучало так: «Не коштує село без праведника». Кінцевий варіант був запропонований на редакційному обговоренні в 1962 році Олександром Твардовським. Письменник зазначив, що сенс назви не повинен бути повчальний. У відповідь Солженіцин добродушно уклав, що йому не щастить з назвами.

Олександр Ісайович Солженіцин (1918 — 2008)

Робота над розповіддю велася протягом кількох місяців – з липня по грудень 1959 року. Написав його Солженіцин в 1961 році.

У січні 1962 року під час першого обговорення редакційної Твардовський переконував автора, а заодно і самого себе в тому, що твір не варто друкувати. І все ж рукопис він попросив залишити в редакції. У підсумку розповідь побачив світ в 1963 р. в «Новому світі».

Примітно, що життя і смерть Мотрони Василівни Захарової відображені в цьому творі максимально правдиво – саме так, як це було насправді. Даний назва села – Мильцево, перебуває вона в Купловском районі Володимирської області.

Критики тепло зустріли роботу автора, високо оцінивши її художню цінність. Суть твору Солженіцина дуже точно охарактеризував А. Твардовський: неосвічена, проста жінка, рядова трудівниця, стара селянка… хіба може така людина залучати таку велику увагу і цікавість?

Може, тому що її внутрішній світ дуже багатий і піднесений, наділена найкращими людськими якостями, і на його тлі тьмяніє все мирське, матеріальне, порожнє. За ці слова Солженіцин був дуже вдячний Твардовскому. У листі до нього автор відзначив важливість його слів для себе, а також вказав на глибину його письменницької погляду, від якого не утаилась основна думка твору – історія про люблячої та страждаючої жінки.

Жанр та ідея твору А. В. Солженіцина

«Матрьонін двір» відноситься до жанру оповідання. Це розповідний епічний жанр, основними ознаками якого є малий обсяг і єдність події.

Твір Солженіцина оповідає про несправедливо жорстокої долі простої людини, про побут сільських жителів, про радянських порядках 50-х років минулого століття, коли після смерті Сталіна осиротілий російський народ не розумів, як йому жити далі.

Розповідь ведеться від особи Игнатьича, який протягом усього сюжету, як нам здається, виступає лише в ролі відстороненого спостерігача.

Опис і характеристика головних героїв

Список дійових осіб оповідання нечисленний, зводиться до кількох персонажів.

Мотря Григор’єва – жінка похилого віку, селянка, яка все життя пропрацювала в колгоспі і яку звільнили від важкої ручної праці через серйозну хворобу.

Вона завжди намагалася допомагати людям, нехай навіть незнайомим. Коли оповідач приходить до неї, щоб орендувати житло, автор зазначає скромність і безкорисливість цієї жінки.

Мотря ніколи не шукала мешканця навмисно, не прагнула нажитися на цьому. Все її майно складалося з квітів, старої кішки і кози. Самовідданість Мотрони не відає кордонів. Навіть її подружній союз з братом нареченого пояснюється бажанням допомагати. Так як мати у них померла, виконувати роботу по дому було нікому, тоді Мотря взяла на себе цю ношу.

У селянки народилося шестеро дітей, але всі вони померли в ранньому віці. Тому жінка зайнялася вихованням Кіри, молодшої дочки Фадея. Мотря працювала з раннього ранку та пізнього вечора, але ніколи і ні перед ким не виявляла свого невдоволення, не скаржилася на втому, не нарікала на долю.

До всіх вона була добра та чуйна. Вона ніколи не скаржилася, не хотіла бути для когось тягарем. Підросла Кірі Мотря вирішувала віддати свою світлицю, але для цього треба було розділити будинок. Під час переїзду речі Тадея застрягли на залізниці, і жінка загинула під колесами поїзда. З цього моменту не стало людини, здатного на безкорисливу допомогу.

Тим часом родичі Мотрони думали тільки про наживу, про те, як розділити речі, що залишилися від неї. Селянка сильно відрізнялася від інших жителів села. Це був той самий праведник – єдиний, незамінний і такий непомітний для оточуючих людей.

Игнатьич є прототипом письменника. Свого часу герой відбував заслання, потім його виправдали. З тих пір чоловік задався метою знайти тихий куточок, де можна провести залишок життя в спокої і безтурботності, працюючи простим вчителем. Свій притулок Игнатьич знайшов у Мотрони.

Оповідач – закритий людина, якій не подобається зайву увагу і довгі розмови. Всьому цьому він віддає перевагу тишу і спокій. Між тим з Мотрею йому вдалося знайти спільну мову, однак, в силу того, що в людях, він погано розбирався, сенс життя селянки він зміг осягнути тільки після її смерті.

Тадей – колишній наречений Мотрони, брат Юхима. В юності він збирався з нею одружитися, але пішов в армію, і звісток про нього не було три роки. Тоді Мотрю віддали заміж за Юхима. Повернувшись, Тадей трохи не зарубав сокирою свого брата й Мотрю, але вчасно схаменувся.

Герой відрізняється жорстокістю та нестриманістю. Не дочекавшись смерті Мотрони, він став вимагати у неї частину будинку для дочки з чоловіком. Таким чином, саме Тадей винен у загибелі Мотрони, яка потрапила під потяг, допомагаючи рідним розтягувати свій будинок по частинах. На похороні його не було.

Короткий зміст «Матренина двору»

Розповідь поділений на три частини. У першій говориться про долю Игнатьича, про те, що він є колишнім в’язнем і тепер працює шкільним учителем. Зараз він потребує тихому притулок, яке із задоволенням надає йому добра Мотря.

У другій частині розповідається про важкі події в долі селянки, про юність головної героїні і про те, що війна забрала у неї коханого і їй довелося зв’язати свою долю з нелюбом, братом її нареченого.

В третьому епізоді Игнатьич дізнається про смерть бідної селянки, розповідає про похоронах і поминках. Родичі видавлюють з себе сльози, бо того вимагають обставини. У них немає щирості, їх думки зайняті лише тим, як вигідніше для себе розділити майно загиблої.

Проблеми та аргументи твору

Мотря – людина, який не вимагає нагороди за свої світлі справи, вона готова на самопожертву заради блага іншої людини. Її не помічають, не цінують і не намагаються зрозуміти. Вся життя Мотрони сповнена страждань, починаючи з юності, коли їй довелося поєднати долю з нелюбом, пережити біль втрати, закінчуючи зрілістю і старістю з їх частими хворобами і важкою ручною працею.

Сенс життя героїні – в тяжкій праці, в ньому вона забуває про всі прикрощі та проблеми. Втіхою для неї є турбота про інших, допомога, співчуття і любов до людей. В цьому і полягає основна тема розповіді.

Проблематика твору зводиться до питань моральності. Справа в тому, що в селі матеріальні цінності ставляться вище духовних, вони превалюють над людяністю.

Складність характеру Мотрони, піднесеність її душі недоступні для розуміння жадібних людей, які оточують героїню. Ними рухає жага накопичення і наживи, яка застеляє їм очі і не дає побачити доброту, щирість і самовідданість селянки.

Мотря служить прикладом того, що складнощі і труднощі життя загартовують сильної духом людини, зломити його вони нездатні. Після загибелі головної героїні всі, що вона вибудовувала, починає валитися: будинок розтягують по шматках, поділяють залишки жалюгідного майна, двір залишають напризволяще. Ніхто не бачить, яка сталася жахлива втрата, який прекрасний чоловік покинув цей світ.

Автор показує тлінність матеріального, вчить не судити людей по грошах і регалій. Істинний сенс закладений в моральному образі. Він зберігається в нашій пам’яті навіть після смерті людини, від якого йшов цей дивний світ щирості, любові та милосердя.