Пєса Островського «Гроза»: короткий зміст, характер персонажів оповідання і аналіз твору

В російській літературі, де на тему конфлікту молодого та дорослого покоління написані романи, повісті і поеми, «Гроза» займає особливе місце. Островський зробив подорож по Волзі в 1856 році («Гроза» була написана в 1859 році). Враження, отримані від подорожі, надихнули автора на твір багатьох п’єс, серед яких була і «Гроза».

Опис сюжету п’єси

Щоб заощадити свій час, але і не пройти повз чудової п’єси, можна ознайомитися з коротким змістом. Воно відображає весь розповідь в стислому вигляді. Всього для ознайомлення з п’єсою можливі три варіанти:

  • прочитати оригінальний текст «Грози» Островського;
  • ознайомитися з коротким змістом;
  • можна прослухати аудіокнигу під час поїздки або прогулянки (тривалість аудиоспектакля становить близько 2 годин).

Коротко опис сюжету зводиться до того, як дружина молодого купця, яку виховали в строгих правилах, закохується в молоду людину. Не в силах приховувати своєї зради, після покаяння дівчина впадає в Волгу. З анотації можна зробити висновок, що події розвиваються між членами однієї сім’ї. Але у творі є й інші діючі особи:

  • Марфа Гнатівна Кабанова — вдова заможного купця, глава сімейства.

  • Тихон — син Кабанової Марфи Гнатівна.
  • Катерина — дружина Тихона.
  • Варвара — дочка Кабанової Марфи Гнатівна.
  • Савел Прокопович Дикої — купець.
  • Борис — племінник Савела Прокоповича.
  • Кулигин — механік-самоучка.
  • Кудряш — коханий Варвари.
  • Феклуша — мандрівниця.

Перша дія

Дія відбувається в першій половині дев’ятнадцятого століття на вулиці вигаданого приволзького містечка Калинова. В громадському саду, розташованому на березі Волги, троє — Кулигин, Кудряш і Шапкін — ведуть бесіду про поведінку Савела Прокоповича Дикого. Вони засуджують його вчинки і поганий характер.

Приходить Борис — племінник Савела Прокоповича. Він навчався в комерційної академії, його батько й мати жили в Москві і загинули від епідемії. Борис приїхав до дядька, щоб отримати спадок, залишений йому бабусею. Умова отримання спадщини — шанобливе ставлення Бориса до дядька. Присутні упевнені в тому, що від Дикого він грошей не отримає. Борису чужий життєвий уклад у будинку дядька. Поскаржившись Кулигину, у відповідь він чує, що звичаї в їх місті «жорстокі».

Жителі Калинова йдуть. З’являється Феклуша й інша жінка. Феклуша зачарована благолєпіє міста і привітністю, виявленим до неї в родині Кабанових. Кулигин говорить Борису, що Марфа Гнатівна щедра до сторонніх, а з домашніми дуже сувора. З’являється Марфа Кабанова разом з Тихоном, Варварою і невісткою Катериною. Від матері лунають закиди в бік сина і невістки. Потім жінка йде, залишивши їх наодинці. Тихон йде в гості, щоб випити потайки від Марфи Гнатівна. Дівчата продовжують розмову удвох.

У розмові Катя ділиться спогадами з щасливого дитинства, життя з батьками, відвідування церкви та вимовлених молитвах. Її не покидає думка полетіти, як птах, розкинувши руки. Катерина боїться, що з нею відбувається щось дивне. Варварі відомо, що Катерина закохалася. Варвара обіцяє, що організовує Каті зустріч з шанувальником, як тільки Тихон поїде. Катерина в шоці від почутого.

З’являється божевільна, яка говорить, що краса призведе до пекельних мук. Її поява і наближення грози насторожує Катерину. Вона квапить Варвару додому, щоб читати молитви.

Друга дія

Феклуша і Глаша розмовляють. Сторінці цікаво слухати, як протікає життя в будинку Кабанових. Вона, у свою чергу, розповідає про звичаї та життя у країнах, де вона побувала. З’являються Катерина і Варвара. Тихон готується до від’їзду. Варвара передає Катерині уклін від Бориса і вмовляє її ночувати з нею в саду після того, як Тихон поїде. З’являється Тихон з Марфою Игнатьевной. Мати говорить сину, як потрібно правильно поводитися з дружиною. Катерині не подобається таке ставлення до себе.

Катерина і Тихон залишаються одні. Вона каже чоловікові, що хоче поїхати з ним, але Тихон непохитний. Тоді Катерина клянеться, що буде вірна йому. З’являється Кабаниха й каже невістці, щоб вона вклонилася чоловікові в ноги. Тихон відправляється в шлях.

Варвара залишає Катерині ключі і йде на прогулянку. Катерина сумнівається, але все ж бере ключ від хвіртки і кладе в кишеню.

Третя дія

У першій сцені на лавці біля воріт розмовляють Феклуша і Кабаниха про настання «останніх часів». Феклуша скаржиться на суєту життя в Москві. Обидві жінки припускають, що настають часи будуть гірше справжніх. Приходить Савел Прокопович. Він незадоволений своїм сімейством і скаржиться Кабановой. Але та дорікає його за безладну поведінку. Спроби Дикого грубити їй тут перетинаються, і Марфа Гнатівна запрошує його додому випити і закусити.

Приходить Борис, якого прислала сім’я Савела Прокоповича з проханням знайти Дикого. Борис виконує їх прохання, але ще він хоче побачити Катерину. Поява Варвари дає йому надію на швидку зустріч. Вона каже, щоб він вночі чекав біля садової хвіртки. Вночі Кудряш приходить на побачення до Варвари.

У другій сцені Катерина приходить до Бориса. Любов, що прокинулася в неї, не залишає в ній ні вагань, ні думок про скоєне гріху. Вона каже, що її не варто шкодувати, адже вона сама прийшла, і людського осуду вона теж не боїться.

Четверте дію

Дія відбувається на вулиці, чути наближення грози і дощу. З’являється Кулигин і Савел Прокопович. Кулигину прийшла ідея встановити сонячні години на бульварі. Для її здійснення він просить грошей у Дикого, той у гніві відмовляє Кулигину. Але Кулигин знову просить грошей, тільки на цей раз на встановлення громовідводу. Савел Прокопович знову відмовляє, виправдовуючись тим, що гріх оборонятися від грози, надісланої за гріхи.

На спорожнілій сцені з’являється Борис з Варварою. Вона розповідає про те, що Тихон приїхав, Катерину мучать докори сумління, а свекруха підозрює щось недобре. Варвара побоюється, що Катерина не стане приховувати від чоловіка свою зраду під час його відсутності. Борис просить її переконати Катерину не робити цього.

З’являється сімейство Кабанових. Катерина боїться, що за гріх, який вона зробила, її вб’є ударом блискавки. Слова божевільної барині про пекельне полум’я підштовхують Катерину до прилюдного визнання. Кабаниха і Тихон дізнаються, що вона зустрічалася з Борисом. Марфа Гнатівна приходить у лють і зловтішається, що була права, коли сумнівалася в невістці.

П’яте дія

Берег річки Волги. Тихон і Кулигин розмовляють. Марфа Кабанова поза себе від зради Катерини. Вона вважає, що невістка повинна бути живцем у землю закопали. Але Тихон не відчуває злості до дружини, він любить її, хоча пробачити її він теж не зможе, адже мати не дозволить цього. З’являється покоївка і каже, щоб Катерина зникла з дому. Тихон переживає, що дружина може накласти на себе руки, тому вирушає на пошуки Катерини.

Виходить Катерина. Вона пригнічена своїм місцем в будинку Кабанових. Ще більше їй нестерпна туга за Борису. В її монолозі звучить пристрасне заклинання і визнання в любові Борису. З’являється Борис. Він їде в Сибір, а Катерина благає його про те, щоб він узяв її з собою. Борис відмовляє їй. Благословляючи його в дорогу, Катерина скаржиться на своє життя, обстановку в будинку і неприязнь до чоловіка.

Розлучившись з Борисом, Катерина думає про смерть. Вона уявляє, як на її могилі будуть рости квіти і співати птахи. Думки про припинення життя на землі ведуть її до краю обриву, вона знову прощається з Борисом, який вже виїхав.

На сцені з’являється натовп, серед яких Тихон і його мати. Чується крик про те, що жінка кинулася у воду. Спроби Тихона бігти до дружини присікає мати, погрожуючи, що прокляне його. З’являється Кулигин з тілом Катерини на руках. Він говорить, що, навіть якщо тіло ще тут, то її душа вже перед «суддею».

У 7 явищі Тихон кидається до дружини, не звертаючи уваги на матір. Він дорікає її в смерті дружини. П’єса закінчується фразою Тихона про те, що Катерині краще, ніж йому, адже її страждання закінчилися. З цих слів можна зробити висновок, що життя без Катерини йому не в радість.

Аналіз твору

У цьому творі описані не стільки зовнішні обставини сімейної драми, скільки переживання молодої жінки. Сувора свекруха і безвольний чоловік, поверхневе ставлення жителів Калинова до православної віри ранять душу Катерини. Головна героїня книги відчуває поява в ній чогось нового. З перших сторінок п’єси стає зрозуміло, що Катерині чужий світ Кабановского будинку. А з появою в її житті Бориса, дівчина починає відчувати себе особистістю. Але любов до нього суперечить її уявленням про моральність.

Катерину мучить розлука з коханою людиною і усвідомлення скоєного гріха. До того ж з’являється відраза до життя і домашньої неволі.

Стародавнього укладу життя, в якому присутня справжня висока мораль, вже не існує. Від нього залишилась лише одна оболонка. Це видно в поведінці молодих героїв п’єси Островського «Гроза». Текст твору показує, що Тихон нещирим у своїй любові до матері. Варвара таємно зустрічається з шанувальником, зовні продовжуючи дотримуватися правил пристойності.

Але Катерині не вдається знайти рішення, примиряющее совість і любов, так як вона сприймає світ з позиції високоморальних ідеалів вже минулої епохи. Загибель Катерини у творі «Гроза» уособлює відхід у минуле патріархальної Росії.