Як тільки відкривається книга Сергія Олександровича, відразу спливають події з 1917 по 1923 в рязанській місцевості. Історію оповідає нам сам автор Єсенін, не приховуючи свого справжнього обличчя, не криючись. З допомогою ліричного героя вдається повністю відчути настрої того часу.

Глава 1

У першій главі ведеться мова про те, як поет вирішується відправитися в поїздку, щоб подивитися, що сталося з рідними місцями після війни, революційних подій. Головний герой є учасником бойових дій. На шляху йому візник тлумачить про життя знайомих селян, що представляють собою склад з радівське мужиків. У тих ведеться постійна боротьба з бідної селом Криуши. Недруги розкрадають припаси, грабують ліс, влаштовують скандали, здійснюють походи на майно сусідів. У результаті з-за безвідповідальних дій покидає світ старшина, за що радовцев поставили під суд.

Ліричного героя не покидають думки про трагічну долю, сумною життя. Спогади врізаються в саме серце, бо за чужу справу стріляв і «грудьми на брата ліз», здійснюючи воістину зрада. Так чи інакше, поет не бере участь у кривавій війні, проголошуючи себе дезертиром.

Відправляється персонаж до мельника, де був відсутній кілька років. Його зустрічають тепло і привітно. Потім ліричний герой іде на сінник, щоб повністю віддатися спогадам, в яких виникає образ дівчини в білій накидці. Вона і сказала йому тихо: «Ні!»