Нафтовий кокс

Нафтовий кокс — це твердий залишок, отриманий після переробки нафти і її похідних. Сама нафта має безліч сортів, тому і одержуваний кокс має безліч різновидів за складом. Має темно-сірий або чорний колір. Вміст вуглецю може доходити до 99,5 %. За формулою цей кокс – майже чистий вуглець.

Сировиною для виробництва нафтового коксу служать густі залишки після перегонки нафти: гудрон або мазут. Коксування здійснюється при відносно низькій для даного процесу температурі – 480-560 °С і зниженому тиску. Причина низької температури в тому, що вихідні речовини і так містять досить багато вуглецю в своєму складі, його необхідно лише довести до граничного значення.

З-за високого вмісту вуглецю подібний кокс застосовується для виготовлення електродів, карбідів кальцію або кремнію, шліфувальних матеріалів, провідників, як відновники в хімічній промисловості. Нафтовий кокс досить інертний, тому іноді його використовують для виготовлення хімічно – та термостійких деталей і апаратури.