Казка Жар-птиця і Цар-дівиця: читати онлайн

Незвичайну історію про те, як добрий молодець зміг пройти всі випробування з допомогою вірного друга-лоша, описує казка «Жар-птиця ” і Цар-дівиця». Один приймак пішов з дому, і по дорозі йому зустрівся старий. Зглянувся над приймаком, і подарував йому вуздечку, велівши ступати до озера. На озері приймак знаходить лоша, і сідає на нього. По дорозі їй попадається перо. Лоша застерігає не чіпати це перо, але добрий молодець не кориться. Його наймає на роботу міністр, а потім і сам цар. Але злі люди позаздрили доброму молодцю.

Текст казки

Жив-був старий зі старухою; у них не було дітей, а взяли до себе приемыша. Коли приймак виріс, то люди збили його відійти від них. Йде він ні шляхом, ні дорогий, попадається йому старий і запитує:

– Куди йдеш, добрий молодець?

– Йду куди очі дивляться, сам не знаючи; жив я у добрих старичків в дітях, так мене люди збили, змусили їх покинути.

– Шкода мені тебе! Ось візьми, добрий молодець, вуздечку і йди до такого-то озера; там побачиш дерево, взлезь на нього і сховайся. Прибіжать сімдесят сім кобилиць, нап’ються, наїдяться, наваляются і знову підуть; прибіжить жеребеночек — обертатися навколо його, одягни вуздечку і їдь куди завгодно.

Приймак взяв вуздечку і, як сказано, обійшов навколо коня, сів на нього і поїхав. Їхав він чи багато, чи мало, чи далеко, чи коротко, і бачить — на високій горі щось светлеется, немов жар горить; під’їхав туди і побачив дивне перо. Зліз з коня, хоче підняти перо; каже йому лоша:

– Не бери цього пера, добрий молодець, від нього лихо тобі буде!

Добрий молодець не послухався, взяв перо і поїхав у інше царство; приїхав і найнявся в одного міністра в служіння. Цар побачив приемыша, став хвалити його спритність: де потрібно було десятьом, а він один все робить! Міністр і каже:

– А чи знаєте, ваша царська величність, яке у нього є перо дивне?

Цар наказав принести перо — себе показати; помилувався пером, і припав йому до душі приймак — взяв його до себе і зробив міністром; а лоша на царську стайню поставили.

Ось іншим вельможам не показалося, за що цар його шанує? То холопом служив, а то в міністри догодив. Йде повз їх ярыга і питає:

– Про що, братці, задумалися? Хочете, я вас навчу: станьте-но всі разом та носи повісьте; цар повз вас пройде і запитає:

– Про що думаєте? Аль невзгоду почули?

А ви відповідайте:

– Ні, ваша величність! Поганого ми нічого не чули, а тільки чули, що ваш молодий міністр хвалиться дістати цього чудового пера птаха.

Вони так і зробили. Цар закликає свого молодого міністра, розповідає, що про нього чув, і велить дістати саму птицю. Добрий молодець прийшов до лошати, впав йому в ноги й каже:

– Обіцяв царю цього пера птаха дістати.

– Ось я тобі розповідав: не бери пера — буде біда! Ну да це ще не біда, а победка. Піди, скажи цареві, щоб зробили тобі клітку — одні двері відчинялися, а інші затворялись, і щоб у цій клітці було два ящики — великим і дрібним жемчугом насипані.

Добрий молодець доповів царю, і негайно все було виконано.

– Ну, — каже лоша, — тепер поїдемо до такого-то дереву.

Приймак приїхав на сказане місце, поставив клітку на дерево, а сам в траву сховався. Прилетів птах, побачила перли і впурхнула в клітку — дверцята захлопнулись. Приймак взяв клітку, привіз і віддає цареві:

– Ось, ваша величність, цього пера птах!

Цар ще більше його полюбив, а вельможі пущі колишнього зненавиділи, зібралися і почали думу думати, як би його винищити? Йде ярыга і каже тим вельможам:

– Хочете, я вас навчу? Зараз повз вас пройде цар і запитає:

– Яку думу думаєте? Алі що поганого чули?

А ви скажіть:

– Чули ми, що ваш молодий міністр вихваляється высватать в три місяці ту прекрасну наречену, що ваша величність тридцять три роки сватали, та не высватали.

Цар, почувши такі речі, міцно зрадів, негайно послав за своїм молодим міністром і наказав йому, щоб неодмінно висватав йому ту прекрасну наречену. Той обіцяв; прийшов до лошати, впав йому в ноги й почав просити допомоги. Відповідає лоша:

– Казав тобі: не бери пера — буде біда! Ну да це ще не біда, а победка. Піди, скажи цареві, щоб він велів зробити корабель, оббити його червоним оксамитом і навантажити златом-сріблом і різними дорогоцінними речами і щоб цей корабель і по воді плавав і по суші ходив.

Дивіться також:  Казка Беляночка і Розочка: брати Грімм - читати онлайн

Приймак доповів царю, і в короткий час усе було виконано. Сів він на корабель і лоша з собою взяв. Побіг корабель по суху, поплив по морю і, нарешті, пристав у державу Цар-дівиці.

На ту пору Цар-дівиця збиралася виходити заміж за якогось короля; вона посилає нянюшек і мамушек закуповувати, що їй до весілля треба; нянечки та мамушки побачили корабель, прибігли до Цар-дівиці і повестили, що з далеких країн привезені товари. Цар-дівиця поїхала на корабель, задивилась на різні заморські рідкості, а того й не помічає, що корабель давним-давно тому пішов. Схаменулася, та вже пізно.

– Досі, — промовила, — жодна людина обдурити мене не міг, не знала я нікого мудрішими себе; а от ж узявся такий хитрун, що і провів мене!

Привезли її до царя; той її за себе готує, а вона каже:

– Дістань скриня з моїми уборами, так піду за тебе.

Цар віддав наказ своєму молодому міністру; молодий міністр вислухав, пішов до лошати і розповів йому. Лоша каже:

– Спробуй тепер один по такій дорозі; будеш ти сильно голодувати, а що трапиться назустріч — не смій того є.

Ось йде приймак дорогою, що попадається йому рак. Розібрав доброго молодця сильний голод:

– Ех, з’їсти б мені цього раку!

Відповідає рак:

– Не їж мене, добрий молодець! В якийсь час я тобі буду в нагоді.

Йде далі, попадається йому щука — валяється на піску.

– Хіба щуку з’їсти?

– Не їж мене, добрий молодець! — відповідає щука. — Деякий час я тобі сама буду в нагоді.

Добігає до річки, аж гульк — рак ключі несе, щука скриня тягне. Узяв ключі і скриню, і відніс до царя.

Каже тоді Цар-дівиця:

– Зуміли дістати моє придане, зумійте пригнати сюди сімдесят сім моїх кобил, що в зелених луках проміж кришталевих гір пасуться.

Цар наказав цю справу своєму молодому міністру, а той упав у ноги лоша і став його просити.

– Казав я тобі: не бери пера — буде біда! — сказав лоша. — Ну да це ще не біда, а победка. Піди, скажи царю, щоб наказав стайню побудувати — одні двері б відчинялися, а інші затворялись.

Як сказано, так незабаром і зроблено. Сів верхи добрий молодець, поїхав до того ж дереву, де перш лоша добув, і сховався в траву. Прибігли кобилиці, напилися наїлися і навалялись.

– Ну, — каже лоша, — сідай швидше на мене так поганяй більше, щоб я що є сили скакав; не то кобилиці з’їдять нас!

Вискочив лоша з добрим молодцем і помчав щодуху; чи довго, чи коротко скакав і прямо в стайню влетів, а кобилиці за ним. Тільки що встиг лоша в інші двері вискочити — вони і захлопнулись; кобилиці у стайні залишилися.

Доповіли цареві, він пішов сказати Цар-дівиці, а та відповідала:

– Тоді за тебе піду, коли всі сімдесят сім кобилиць будуть видоєна.

Цар наказує своєму міністру, а він знову йде до лошати і слізно благає про допомогу.

– Піди, скажи царю, щоб наказав котел зробити, в який би рівно сімдесят сім відер входило.

Зробили котел; лоша говорить своєму господареві:

– Зніми з мене вуздечку, обійди колом стайні, потім сміливо сідай під кожну кобилицю, дой по відру і виливай в котел.

Добрий молодець так і зробив. Доповіли цареві, що кобиляче молоко надоєно; він до Цар-дівиці, а та відповідає:

– Вели це молоко закип’ятити, так в ньому і выкупайся.

Цар покликав свого молодого міністра і наказав йому те купання наперед випробувати. Залився добрий молодець гіркими сльозами, прийшов до лошати, упав йому в ноги.

– Тепер, — каже, — мій кінець настав!

А лоша у відповідь:

– Казав я тобі: не чіпай пера — буде біда! Ось вона і прийшла! Ну так робити нема чого, треба тебе виручати; сідай на мене, їдь до озера, нарви тієї самої трави, яку кобилиці їдять, натопи її та тим відваром з голови до ніг і облейся.

Добрий молодець зробив усе, що йому лоша покарав, приїхав, кинувся в кипучее молоко, плаває в котлі, купається — нічого йому не робиться. Цар бачить, що міністр його зовсім здоровий, розхрабрився і сам туди ж кинувся, та в ту ж хвилину і зварився. Цар-дівиця виступила з терема, взяла доброго молодця за руку і сказала:

– Відаю я все: не цар, а ти мої слова виконував; я за тебе заміж йду!

І на інший же день зіграли вони знатну весілля.