Жадібність не доводить до гарного – ось мораль, яку доносить до нас казка «Жадібна баба». Як-то раз старий дід знайшов у лісі дерево. Дерево попросило не рубати його, а натомість воно виконає будь-яке бажання. Старий просить багатства.

Приходить додому – грошей і хліба вистачить надовго, сама хата стала новою. Але стара через час стала говорити, що добре б діду стати бурмистром. Дерево виконує це бажання…

Текст казки

Жив старий із старухою; пішов у ліс дрова рубати. Знайшов старе дерево, підняв сокиру і почав рубати. Каже йому дерево: «Не рубай мене, мужик! Що тобі треба, все зроблю». — «Ну, зроби, щоб я був багатий». — «Гаразд; іди додому, все в тебе буде вдосталь». Вернувся старий додому — хата нова, наче чаша повна, грошей кури не клюють, хліба на десятки років вистачить, а що корів, коней, овець — в три дні не злічити! «Ах, старий, звідки все це?» — питає стара. «Так от, дружина, я таке дерево знайшов — що не побажай, те й зробить».

Пожили з місяць; приїлося старій багате життя, каже старому: «Хоч живемо ми багато, так що в цьому сенсу, коли люди нас не поважають! Захоче бурмістр, і тебе і мене на роботу пожене; а причепиться, так і палицями покарає. Іди до дерева, проси, щоб ти бурмистром був». Взяв старий сокиру, пішов до дерева і хоче під самий корінь рубати, «Що тобі треба?» — запитує дерево. «Зроби, щоб я бурмистром був». — «Добре, іди з богом!»

Вернувся додому, а його вже давно солдати дожидают: «Де ти, — закричали, — старий чорт, шатаешься? Відводь скоріше нам квартиру, та щоб гарна була. Ну-ну, повертайся!» А самі тесаками його по горбу по горбу. Бачить баба, що і бурмистру не завжди честь, і каже старому: «Що за користь бути бурмістрової жінкою! Ось тебе солдати прибили, а вже про погоди годі й говорити: що захоче, те й зробить. Іди-но ти до дерева та проси, щоб зробило тебе паном, а мене барыней».

Взяв старий сокиру, пішов до дерева, хоче знову рубати; дерево запитує: «Що тобі треба, старичок?» — «Зроби мене паном, а стару барыней». — «Добре, іди з богом!» Пожила баба в хизування, їй захотілося більшого, каже старому: «Що за користь, що я бариня! От якби ти був полковником, а я полковницей — інша справа, все б нам заздрили».

Погнала старого знову до дерева; він взяв сокиру, прийшов і збирається рубати. Питає його дерево: «Що тобі треба?» — «Зроби мене полковником, а стару полковницей». — «Добре, іди з богом!» Вернувся старий додому, а його полковником завітали.

Минуло кілька часу, каже баба: «Велике діло — полковник! Генерал захоче, під арешт посадить. Іди до дерева, проси, щоб зробило тебе генералом, а мене генеральшею». Пішов старий до дерева, хоче рубати сокирою. «Що тобі треба?» — запитує дерево. «Зроби мене генералом, а стару генеральшею». — «Добре, йди з богом!» Вернувся старий додому, а його генерали справили.

Знову минуло кілька часу, набридло старій бути генеральшею, каже вона йому: «Велике діло — генерал! Государ захоче, в Сибір сипле. Іди до дерева, проси, щоб зробило тебе царем, а мене царицею». Прийшов старий до дерева, хоче рубати сокирою. «Що тобі треба?» — запитує дерево. «Зроби мене царем, а стару царицею». — «Добре, йди з богом!» Вернувся старий додому, а за ним вже посли приїхали: «Государ-де помер, тебе на його місце обрали».

Не багато довелося старого зі старою нацарювати; здалося старій мало бути царицею, покликала діда і каже йому: «Велике діло — цар! Бог захоче, смерть нашле, і запрячут тебе в сиру землю. Іди-но ти до дерева та проси, щоб зробила нас богами».

Пішов старий до дерева. Як почуло воно ці божевільні речі, зашуміло листям і у відповідь старому мовивши: «Будь же ти ведмедем, а твоя дружина ведмедицею». В ту ж хвилину старий звернувся ведмедем, а стара ведмедицею, і побігли в ліс.