Про те, як батько залишив своєму синові настанови на його подальше життя, розповідає казка «Заповіт».

Перед смертю старий наказав своєму синові, щоб всі люди йому поклони отвешивали, а сам він нікому не відпускав, і щоб їв він тільки медові калачі. Мужик послухався батька і так і зробив. Проходить три роки, і він пішов скаржитися дядькові про те, що гроші у нього тільки так закінчуються, багатства не додається, а той його покартав. Каже, що треба вирушати працювати раніше всіх і приходить пізніше за всіх, і тоді всі будуть поклони відважувати, а прості калачі медовими стануть здаватися.

Текст казки

Жив-був мужик. Вмирає батько й каже:

— Ти, мій син, живи так, щоб ти нікому не кланявся, а тобі б усе кланялися, і калачі їв з медом!

Помер батько. А цей мужик живе рік — прожив сто рублів: нікому не кланявся і все калачі їв з медом. Живе інший — прожив другу сотню. На третій рік прожив третю сотню. І думає: «Що ж це? Сотні у мене не додаються, а всі збавляються!» Приходить, розповідає дядькові. Дядько йому і сказав:

— Ех, ти! Виїжджай-ко ти раніше за всіх на ріллю, нікому і не будеш вклонятися, а тобі все будуть кланятися. А приїжджай додому пізно, тобі калач-то буде здаватися з медом.