У казці «Вовк і семеро козенят» братів Грімм мова йде про козу та її маленьких діток. Перед тим, як піти в ліс за свіжою травою, мама попередила малюків, що неподалік живе хижий звір, якого не можна відкривати двері. Цей хижак дуже хитрий і може прикинутися козою. Нехай будуть обережні, якщо почують грубий голос і помітять чорні лапи. Незабаром після її відходу вовк навідався до будинку, в якому залишилися козенята. Двічі вони його не впускали, в третій раз сірому вдалося обдурити малюків, зробивши голос тонким, а лапи – білими.

Хижак проковтнув шістьох малюків, а сьомого, який сховався у футлярі з-під годин, не зміг знайти. Задоволений, він повернувся на галявину і міцно заснув. Повернулася коза додому і молодший козеня розповів їй, що вовк з’їв його братів і сестер…

Текст казки

Жила-була коза з козенятами. Йшла коза в ліс їсти траву шовкову, пити воду студену. Як тільки піде – козлятки замкнуть хатинку і самі нікуди не виходять. Вернеться коза, постукає в двері і заспіває:

– Козлятушки, ребятушки!
Отопритеся, отворитеся!
Ваша мати прийшла, молока принесла;
Біжить молоко за вымечку,
З вымечка за копытечку,
З копытечка у сиру землю!

Козлятки отопрут двері і впустять мати. Вона їх погодує, напоїть і знову піде в ліс, а козенята замкнуться міцно-міцно.

Одного разу вовк підслухав, як співає коза. От раз пішла коза, вовк побіг до хатинки і закричав товстим голосом:

– Ви, детушки!
Ви, козлятушки!
Отопритеся,
Отворитеся,
Ваша мати прийшла,
Молока принесла.
Повні копытцы водиці!

Козенята йому відповідають:
– Чуємо, чуємо – так не матушкин це голосок! Наша матінка співає тоненьким голосом і не так голосить.

Вовку робити нічого. Пішов він в кузню і велів собі горло перекувати, щоб співати тоненьким голосом. Коваль йому горло перекував. Вовк знову побіг до хатинки й сховався за кущ.

Ось приходить коза і стукає:

– Козлятушки, ребятушки!
Отопритеся, отворитеся!
Ваша мати прийшла, молока принесла;
Біжить молоко за вымечку,
З вымечка за копытечку,
З копытечка у сиру землю!

Козенята впустили матір і давай розказувати, як приходив вовк хотів з’їсти.

Коза нагодувала, напоїла козенят і суворо покарала:

– Хто прийде до избушечке, стане проситися товстим голосом та не перебере все, що я вам причитываю, – не відчиняйте двері, нікого не впускайте.

Тільки пішла коза, вовк знову шасть до хатинки, постукав і почав причитывать тонюсеньким голосом:

– Козлятушки, ребятушки!
Отопритеся, отворитеся!
Ваша мати прийшла, молока принесла;
Біжить молоко за вымечку,
З вымечка за копытечку,
З копытечка у сиру землю!

Козенята відчинили двері, вовк кинувся в хату і всіх козенят з’їв. Тільки один козленочек схоронился у пічці.

Приходить коза, скільки не кликала, ні причитывала – ніхто їй не відповідає. Бачить – двері відчинені, вбігла в хатинку – там немає нікого. Заглянула в піч і знайшла одного козленочка.

Як дізналася коза про свою біду, як сіла вона на лавку – почала сумувати, гірко плакати:

– Ох ви, детушки мої, козлятушки!
На що отпиралися-отворялися,
Злому вовку доставалися?

Почув це вовк, що входить до хатки і каже козі:

– Що ти на мене грішиш, кума? Не я твоїх козенят з’їв. Повно сумувати, ходімо краще в ліс, погуляємо.

Пішли вони у ліс, а в лісі була яма, а в ямі багаття горів. Коза і каже вовкові:
– Давай, вовк, спробуємо, хто перестрибне через яму?
Стали вони стрибати. Коза перестрибнула, а вовк стрибнув, так і ввалився в гарячу яму.

Черево в нього від вогню урвався, козенята звідти вискочили, всі живі, та – плиг до матері! І стали вони жити-поживати і раніше.