Погано на світі старому, а якщо ще й розуму немає, то важче подвійно, говорить казка «Вовк». Жив старий вовк, такий старий, що і з очима біда, так і з зубами теж. Як видобуток шукати? Ось попався йому лоша. Хотів його з’їсти, та той брикнув старого по зубах так був такий. Вирішив кравцем поласувати, і той перехитрила вовка та аршином відшмагав вздовж і впоперек. Побачив козла. Думав, що хоч їм поснідає. А козел запропонував рот ширше розкрити і пообіцяв стрибнути прямо в пащу. А сам обдурив. Останньою надією поїсти була падло, та й тут не пощастило – потрапив у капкан старий.

Текст казки

Жив-був старий та стара, у них була кішечка-судомоечка, собачка-пустолаечка, овечка так коровушка. Дознался вовк, що у старого багато худоби; пішов просити собі. Прийшов і каже:

– Віддавай бабу!

Старому шкода віддати стареньку; віддав замість її кішечку-судомоечку. Вовку цього мало; з’їв і знову прийшов до діда:

– Подавай бабу!

Старому шкода віддавати стареньку; віддав за неї собачку-пустолаечку. З’їв вовк і знову йде за старухою. Старий не дає бабусі; віддав за неї овечку, а потім і корівчину. А стареньку собі залишив, і стали вони удвох жити та бути, і тепер живуть, хліб жують.