Казка «Вершки і Корінці», написана російським письменником Львом Толстим розповідає історію про те, як до одного працьовитому Селянинові унадився ходити на поле жадібний, підступний Ведмідь, який став розоряти поле трудової людини, не звертаючи ніякої уваги на його вмовляння і прохання.

Так було день, другий, третій. Коли стало ясним, що тепер так буде завжди, господар поля почав думати, що б могло відвернути злодія, як би його налякати або провчити. Але ніяк слушні думки не йшли в голову, а негідник продовжував розкрадати його володіння…

Текст казки

Подружився як-то мужик з ведмедем. От і надумали вони разом ріпу сіяти. Посіяли і почали уговариваться, що кому брати. Мужик і каже:

– Я візьму собі корінці, а тобі Ведмедик дістануться вершки.

Виросла у них хороша ріпа. Вони зібрали урожай. Мужик взяв собі корінці, а Міші віддав вершки.

Бачить ведмідь, що помилився. Одні листя отримав і каже мужикові:

– Ти, брат, мене надув. Ну, дивись, коли будемо в інший раз сіяти, ти вже мене так не проведеш.

На інший рік говорить мужик ведмедеві:

– Давай, Міша, знову разом сіяти.

– Давай, тільки тепер ти собі бери вершки, а мені даси корінці – уговаривается Міша.

– Гаразд! – каже мужик. – Нехай буде по-твоєму.

Та посіяли пшеницю.Добра пшениця вродила. Мужик взяв собі вершки, а Міші віддав корінці. Намолотив мужик пшениці, борошна намолов, напік пирогів, а ведмідь знову ні з чим. Сидить над оберемком сухих стебел. Ось з тих пір перестали ведмідь з мужиком дружбу водити.