Про те, як стара свиня зустрівся свою погибель, розповідає казка «Свиня та вовк».

Поживала на світі одна літня свиня, яка постійно була у дворі. Одного разу вирішила вона вночі піти до сусідів. Початку побрасывать солому, зривати квіти. Раптом з’явився старий літній вовк, привітався з непроханої гостею і сказав їй, що тут він ласує вівцями. Втікачка зрозуміла, що настала і її черга, і стала благати сірого не губити її, а натомість вона приведе йому ціле стадо маленьких поросят. Вовк прохання не послухав, схопив її за спинку і кинувся в дрімучий ліс гризти її кістки.

Текст казки

Була стара свиня, не ходила нікуди вдень з двору; ніч прийшла — свиня з двору зійшла. Хазяйську смугу минула, в сусідську потрапляла; квіточки зривала, соломку кидала. Откуль взявся старий старичище, сірий вовк, підняв хвостяри, свині віддав чолом: «Здрастуй, мила дружина, супоросная свиня! Навіщо вештаєшся і скитаешься? Тут вовк поїдає овець». Приходить свині кінець. «Не їж мене, волчинька, не їж мене, сіренький! Я тобі наведу стадо поросят». — «Не хочу м’ясця іншого, хочу м’ясця свинячого». Взяв вовк свинку за білу спинку, за чорну щетинку; зазнав вовк свинку за пень, та за колоду, за білу березу, став свинячі кістки гризти, свинячих батьків поминати.