Про те, як кмітливий солдатів провчив злий сварливу жінку, розповідає казка «Сердита бариня».

В одному селі поживала бариня, від якої нікому життя не було. Вічно вона всіх своїх слуг поколачивала і лаяла. Ті поскаржилися на неї солдатові, і вирішив він її життя навчити. Вночі він відніс злидню до простого шевця, а його дружину – в панські покої. Колишню бариню її новий чоловік бив, та робити нічого – вона стала доброю, смирною та працьовиті. А дружині шевця все село дивується, всі хваляться, яка в них добра господиня. Через два місяці солдат повернув дружин до своїх чоловіків, і стали вони жити по-старому.

Текст казки

У садибі жила бариня — і до того сердита, нікому життя не було! Староста прийде запитати що — вона його не відпустить, поки не отхлещет. А мужикам життя не було ніякого: драла, як собак.

От раз приходить солдат на побивку додому. Розповіли йому про бариню, а він і каже: «Я його провчу».

Настала ніч, бариня заснула. Велів солдатів коней запрягти.

Під’їхав до садиби, тихенько виніс бариню і відвіз в хату до шевця. А сапожникову відвіз дружину в садибу.

Прокинулася на світанку дружина шевця, бачить — будинок преотличный. Негайно служниці до неї підбігли, подають вмиватися. Помылась — подали рушник, витерлася. Подають самовар. Села вона чай пити. Староста приходить до неї навшпиньках. Вона глянула на нього: що за мужик?

— Тобі, — каже, — що треба?

— Я, пані, прийшов запитати, який наряд на сьогодні дасте.

А вона здогадалася, як відповісти:

— Хіба ви не знаєте? Що вчора робили, то і сьогодні робіть!

Староста вийшов на кухню і каже:

— Сьогодні бариня добра, просто зроду така не бувала!

Живе сапожнікова дружина в садибі місяць і другий, і так розхвалили її селяни — по всій окрузі немає краще барині!

А бариня прокинулася вранці у шевця і кричить:

— Слуги!

Швець сидить і шиє:

— Підіймайся, баба, пора піч топити!

— А ти хто такий! Подавай вмиватися!

— Ах ти, пані! Сама піди по воду: сонечко давно встало. — Схопився зі стільця, зірвав ремінь і давай шмагати її. — Ти хіба не знаєш своєї посади? Ти повинна вставати і піч затопляти!

І до того дудлив її, поки не втомився. Пані почала благати. Побрела по воду, потім за дровами, затопила піч, дечого зварила.

І так вона жила два місяці. За що не візьметься, нічого в неї не виходить, все з рук валиться: то щі недоварена, то воду розіллє. Швець її не раз бив. І зробилася бариня добра, працьовита.

Як почув про це солдатів, змінив вночі бариню і сапожникову дружину.

Вранці встає бариня тихенько, виходить зі своєї кімнати:

«Що це, я в старому будинку? Звідки я взялася?»

Запитала служниць:

— Служниці! Як же я сюди потрапила?

— Ти, бариня, ніде не бувала!

І з тих пір бариня м’яка-м’яка зробилася. А сапожнікова дружина стала жити по-старому.