Про те, як друзі відправилися подорожувати і своєю сміливістю похвалитися, але виставили себе на посміховисько, розповідає казка братів Грімм «Семеро хоробрих».

Як-то раз зустрілися семеро сміливців, замовили собі одне спис на всіх і відправилися мандрувати. На шляху зустрівся їм джміль, а подорожні вирішили, що це їх у полон беруть, і відразу здалися. Коли побачили зайця, вирішили, що це небезпечне чудовисько, і приготувалися нападати. А підійшовши до великій річці, полізли у воду і загрузли в тіні – так би і загинули, якби рибак їх не врятував. Висушилися сміливці і розбрелися по домівках, сидіти в теплі і безпеці.

Текст казки

Одного разу зустрілися семеро сміливих сміливців. Першого звали Шульц, другого — Якли, третього — Марлі, четвертого — Ергли, п’ятого — Міхель, шостого — Ганс, а сьомого — Вейтли.

.Задумали вони разом весь світ обійти, пошукати пригод і показати свою хоробрість. А щоб мандрувати їм було безпечніше, вони замовили собі в коваля спис. Одне спис на всіх, але зате довге і міцне.

За це спис вхопилися вони всі семеро. Пішов попереду найсміливіший і найсильніший — Шульц. А за ним —Якли, а за Якли — Марлі, а за Марлі — Ергли, а за Ергли — Міхель, а за Міхелем — Ганс, а останнім ішов Вейтли. Ішли вони день, ішли вони два. На третій день до вечора, коли вже стемніло, дійшли до великої луки. А на лузі сіно лежало.

Пролетів тут повз семеро сміливців джміль. Пролетів він і зажужжал: «Ж-Ж-Ж!» Хоробрий Шульц дуже злякався, спис трохи не упустив.

— Ох! — говорить він товаришам. — Чуєте, чуєте? У барабан б’ють!

А Якли каже:

— Ах-ах! Порохом пахне. Зараз з гармати стріляти будуть.

Тоді Шульц зовсім злякався, кинув спис і побіг. Побіг і,ненароком наступив на зубці граблів, які лежали на траві. Граблі підскочили і стукнули його по лобі.

— Ай-ай, — закричав хоробрий Шульц. — Здаюся, беріть мене в полон!

А Якли, Марлі, Ергли, Міхель, Ганс і Вейтли кинули спис і закричали:

— Якщо ти здаєшся, так і ми здаємося! Беріть нас всіх в полон!

Кричали, кричали, а потім бачать — нікому їх у полон брати: одні вони на лузі.

— От що, — каже Він. — Не треба про це разі розповідати. А то над нами сміятися будуть.

Так вони й порішили: мовчати до тих пір, поки хто-небудь з них випадково не проговориться.

А через кілька днів з ними нова біда трапилася, страшніша першої.

Йшли вони через ріллю, а там сидів заєць, грівся на сонечку і дрімав.

Вуха у нього стирчали вгору, а очі були великі і немов скляні.

Злякалися наші сміливці, стали думати, як їм бути: втекти або напасти на це чудовисько?

— Братці, — каже хоробрий Шульц, — нам належить небезпечний бій. Чим хоробріше ми будемо, тим швидше переможемо. Я так думаю.

— І я теж, — сказав Якли.

— І я, — сказав Марлі.

— І я, — сказав Ергли.

— І я, — сказав Міхель.

— І я, — сказав Ганс.

— І я, — сказав Вейтли, який йшов позаду всіх. Взялися вони разом за спис і побігли на зайця. Пробігли трохи й зупинились.

А Вейтли, який біг позаду всіх, закричав:

— Хоробрий Шульц, сміливіше в бій! Не лякайся, ми з тобою!

А Шульц закричав:

— Вейтли голосніше за всіх кричить! Вейтли нехай іде вперед!

Почали вони сперечатися, кому йти вперед. А заєць все сидить на тому ж місці.

Нарешті Шульц набрався хоробрості і знову побіг, а інші сміливці за ним.

— Ату його, ату-ту-ту! — закричав Він.

— Ату його, ату-ту-ту! — закричав Якли.

— Ату його, ату-ту-ту!—закричав Марлі.

— Ату його, ату-ту-ту! — закричав Ергли. — Ату його, ату-ту-ту!- — закричав Міхель.

— Ату його, ату-ту-ту! — вигукнув Ганс.

— Ату його, ату-ту-ту! — закричав голосніше всіх Вейтли, який біг позаду всіх.

Але тут заєць прокинувся і поскакав.

— Ось, — каже хоробрий Шульц, — значить, ми знову маху дали. Це був заєць.

Пішли вони далі.

Прийшли до великої річки,—човна не видно, мосту немає. Як же перебратися на той берег? А на тому березі сидів рибалка з вудкою. Ось Шульц і кричить йому:

— Як би нам перебратися на той берег?

— Пошукай броду! — відповідає рибак.

А Шульцу здалося, що рибак сказав: «вилазь уже на воду». Він і поліз у воду. Пройшов кілька кроків, а далі йти не може. Річка глибока, і ноги в тіні загрузли. Шапка в нього з голови злетіла і по воді пливе, а на шапку . жаба села. Села і заквакала:

— Ква-ква! Якли каже:

— Це Шульц нас кличе. Підемо за ним.

Увійшли вони всі у воду і теж в тіні загрузли. Стоять і кричать:

— Допоможіть — тонемо! Допоможіть — тонемо!

Кричали до тих пір, поки рибак за ними з того берега на човні не приїхав в. їх з річки не витягнув.

Обігріли сміливці, обсушились і пішли по домівках. — Не буду я більше подорожувати, — сказав Шульц.

— Звичайно, краще сидіти вдома, — сказав Якли.

— Вдома тепло, — сказав Марлі.

— Вдома сухо, — сказав Ергли.

— Вдома ніхто тебе не чіпатиме, — сказав Міхель.

— Вдома можна на перині спати, — сказав Ганс.

— Вдома я нікого не боюся,— сказав Вейтли, який тепер ішов попереду всіх.

Ось так сміливці!