Про те, як старий поміщицький кіт собі повну яму мишей наловив, розповідає казка «Васька-Муська».

Поживав у поміщика кіт. Добре той виконував свою роботу – постійно мишей ловив в коморах, а як тільки постарів і став повільно бігати, так господар його з дому і вигнав. Відправився котофей в лігво до щурів, прикинувся мертвим, а ті зраділи і стали йому яму копати. Вирили глибоку, широку. Раптом хитрун як схопиться, як почне мишей ловити та в ту яму кидати – так і наловив собі купу.

Текст казки

У деякому царстві, деякій державі, а саме в тому, в якому ми живемо, жив-був досюль поміщик. У поміщика був кіт, звали його Васька-Муська.

Поміщик любив Ваську-Муську, і кіт свою котячу роботу працював добре — в хлібних лабазах ловив щурів і мишей. Коли господар прогулювався, Васька-Муська міг нести у роті до фунта вагою гостинець з крамниці додому, і міцно любив його за це поміщик — двадцять років тримав кота Ваську-Муську.

Нарешті Васька-Муська став старий, вуса у нього випали, очі в нього стали худі, сила стала у нього мала, не може ловити щурів і мишей тиснути. Набрид поміщику Васька-Муська, схопив його поміщик за загривок, викинув на задвірок і штовхнув ногою.

Побіг Васька-Муська і заплакав, став думати, як жити до смерті, потім придумав:

— Давай-ка я помру у лабазов, підуть щури та миші пити, так і мене побачать.

Взяв та й помер Васька-Муська.

Побачили щури та миші, зраділи, що Васька-Муська помер, стали миші свистати, щури кричати:

— Помер наш ворог!

Збіглися всі щури і миші до Васьки-Муське і вирішили, Що треба б поховати Ваську-Муську, щоб він не ожив. Було їх близько десяти тисяч. Притягли вони артіллю дровни, закотили Ваську-Муську на дровни, а він лежить, не ворушиться. Прив’язали штук сім мотузок, стали на лапки, мотузки взяли через плече, а близько двохсот мишей і щурів ззаду з лопатками та кирками. Всі йдуть радіють, присвистують. Притягли Ваську-Муську на пісочне місце, на боровинку на суху і почали копати яму усією силою.

А Васька-Муська лежить і маленько дивиться: викопали яму дуже глибоку, метра на три.

Вилізли копари з ями. Тепер треба Ваську-Муську в яму штовхнути. Взялися хто за шию, хто за хвіст.

Як заворушився тут Васька — миші геть. Як скочив Васька-Муська, та давай-ка їх ловити, та в цю яму складати. Бігають по піску, а втекти нікуди ні мишей, ні щурам. Набив ними Васька повну яму. Дісталася йому ще музика та сотні півтори лопат.

Багато став жити кіт. Лопати продає, собі риби купує, та в музику грає, та з ями мишей видобуває.

Живе ні в казці сказати, ні пером написати, краще, ніж у поміщика, і сам став собі господар Васька-Муська.

Тим і скінчилося.