Про те, як оселилася в річці щучка, яка несдобровала від своєї жадібності, розповідає казка «Про щуку зубастою».

Народилася якось щука з величезними зубищами – такими великими, що на неї всі рибки підпливали подивитися та поудивляться. Зросла вона і почала всю дрібну живність перелавливать. Зібралися окуні і лящі і стали думати, як їм своє життя рятувати. Вирішили перебиратися на іншу річку, от тільки по шляху їх рибалка виловив і засмажив. Зовсім дрібна рибка зникла, і стала щука голодувати. З голодухи накинулася вона на черв’ячка, а той з гачком виявився – так і зловили її на вуха.

Текст казки

У ніч на Іванов день народилася щука у Шексні, та така зубата, що боже упаси.

Лящі, окуні, йоржі зібралися витріщатися на неї і дивовались такому чуду:

– Оце щука вродила зубата!

І почала вона рости не по днях – по годинах: що не день, то на вершок додасться.

І стала щука у Шексні походжати та лящів, окунів полавливать: здалеку побачить ляща і вистачить його – ляща як не бувало, тільки кісточки хрумтять на зубах.

Яка оказія трапилася на Шексні!

Що робити лещам та окуням? Тошно доводиться: щука всіх приест, прикорнает.

Зібралася вся дрібна рибиця, і стали думу думати: як перекласти зубату щуку та таку тороватую.

Прийшов Йорж Ершович і так нашвидку промовив:

– Повно думу думати так голову ламати, а ось послухайте, що я буду баяти. Нудно нам всім тепер у Шексні, переберемтесь-ка краще в дрібні річки жити – Сизму, Контролю та Славенку, там нас ніхто не зачепить, будемо жити розкошуючи.

І піднялися всі йоржі, лящі, окуні з Шексны в дрібні річки – Сизму, Контролю та Славенку.

По дорозі йшли, хитрий рибар багатьох з їхньою братьи спіймав на гачок і зварив ушицю.

З тих пір у Шексні зовсім мало стало дрібної рыбицы. Багато наробила клопоту зубата щука, та після і сама несдобровала.

Як не стало дрібної рыбицы, пішла щука вистачати черв’яків і сама попалася на гачок. Рибар зварив з неї юшку, сьорбав так хвалив: така юшка була жирна.

Я там був, разом сьорбав юшку, по вусах текло, та в рот не попало.