Казка Пан і тесля: читати онлайн

Про дурного, недалекому поміщика і ловком майстра, який провчив багатія, розповідає казка «Пан і тесля».

Зустрілися на дорозі тесля з возом і пан на трійці. Той обурився, що проста людина йому не хотів поступатися, і наказав звалити його вооз в канаву, а норовливого прибити. Вирішив тесля провчити його, відправився в маєтку і наобіцяв господареві побудувати сіни. Пішов той з ним у ліс, чоловік прив’язав його до дерева і відшмагав. Ранок спритник прикинувся лікарем…

Текст казки

Їхав тесля з лісу, товсту колоду віз. Назустріч йому пан на трійці котить.

— Гей, мужик, вороти з дороги!

— Ні, пане, ти вороти. Я з возом, а ти порожняком — тобі вернути.

Не став барин багато розмовляти, крикнув кучеру та слузі:

— Звалите, хлопці, вооз з дороги та всипте мужику гарненько, щоб знав, як панові перечити!

Слуга з кучером не посміли послухатися пана, з козел зіскочили, вооз перекинули в канаву, а тесляра побили. Потім сіли і поїхали, тільки курява стовпом завилась.

Бився, бився тесля, визволив кой-як вооз з канави, а сам думає:

«Гаразд, пане, дарма тобі це не пройде, будеш пам’ятати, як майстрового людину ображати».

Добрався до будинку, звалив колода, захопив пилку та сокиру й подався в поміщицьку садибу. Йде повз панського будинку і кричить:

— Кому теплі сіни спрацювати, кому лазню зрубати?

А пан будуватися любив. Почув і кличе тесляра:

— Так зумієш ти добре сіни побудувати?

— Чому не зумію? Ось неподалік звідси такий ліс росте, що коли з того лісу сіни побудувати, так і взимку їх топити не треба, завжди буде тепло.

І кличе пана:

— Ходімо зі мною стройовий ліс вибирати.

Прийшли в ліс. Ходить тесля від дерева до дерева та обухом б’є. Вдарить, потім вухом прикладеться, послухає.

— Це нам не годиться. А ось це — в самий раз підійде.

Дивіться також:  Казка Дорога шкіра: читати онлайн

Запитує пан:

— Як це ти можеш дізнатися, яке дерево годиться? Навчи і мене.

Підвів його тесля до товстого дерева:

— Обійми ось це дерево і вухом міцніше долучись. Я буду постукувати, а ти слухай, тільки міцніше пригорнися.

— Та в мене рук не вистачає обійняти дерево.

— Нічого, давай тебе прив’яжу.

Прив’язав пана за руки до дерева, виламав березовий прут і давай його тим прутом пригощати. Б’є та примовляє:

— Я тобі ще прочухана дам, будеш знати, як мужика марно ображати.

Бив, бив і залишив пана прив’язаним до дерева. Сам пішов.

Тільки на другий день знайшли пана, відв’язали його і привезли додому.

Зліг барин з тих побоїв в ліжко, нездужає.

А тесля прикинувся знахарем, переодягнувся так, що впізнати не можна, і прийшов до садиби.

— Не треба когось полікувати, поправити?

Пан почув і кличе:

— Полікуй, братику, мене. Коні понесли, та ось упав і з тих пір ні сісти, ні встати не можу.

— Чому не полікувати? Накажи витопити баню та скажи, щоб ніхто до нас не смів входити, а то наврочать і все лікування пропаде, ще гірше тобі буде.

Баню витопили, привів тесля пана, замкнув двері і каже:

— Роздягайся і лягай на лаву, буду тебе едучей маззю мазати та парити; доведеться тобі потерпіти.

— Краще ти прив’яжи мене до лави, а то як би не впасти.

Теслі того і треба. Прив’язав до пана лаві міцно-міцно і давай шмагати ременем.

Б’є та примовляє:

— Не ображай марно майстрового людини, не ображай мужика…

Напотчевал пана скільки треба і пішов додому.

На другий день приїхав барін в місто, побачив на базарі тесляра і питає:

— Скажи, мужик, ти адже вчорашній?

А тесля зметикував, у чому справа, і відповідає:

— Ніяк ні, мені сорок шість років, який же я вчорашній!