Про незвичайні пригоди простого шевця розповість дітям казка «Хоробрий кравчик» братів Грімм. Як-то раз кравчик почув, як продавщиця носить варення. Він купив собі варення, але є його відразу не став – вирішив для початку закінчити шиття куртки. На запах злетівся хмара мух. Він їх почав знищувати, і вишивати на поясі напис про своє геройство. Пішов кравчик подорожувати, взявши з собою лише шматочок сиру. По дорозі він зловив птаха. На горі наш персонаж зустрічає велетня. Той побачив напис на поясі, і став випробовувати його сили. Але кравчик замість каменю стискає сир. Коли велетень просить запустити камінь в небо, він запускає птицю. Коли велетень каже йому нести дерево, то кравчик відповідає, що хай він несе коріння. Сам же кравчик візьме більшу частину – гілки…

Текст казки

Жив та був один кравець. Працював він одного разу у своїй майстерні біля столу і раптом почув у дворі жіночий голос.

– Варення, продаю варення!

Кравець виглянув з вікна і крикнув:

– Підійдіть сюди, мила жінка. Я куплю ваше варення.

Торговка підхопила важку корзину, піднялася по крутих сходинках в майстерню кравця і розклала перед ним свої варення і мармелад.

Кравець по черзі відкрив всі баночки і понюхав їх вміст. Нарешті він сказав:

– От візьму три ложки.

Торговка була розчарована, що взяв він так мало, але все-таки відміряла мірку і подалася геть.

Кравець намазав варенням шматок хліба і поклав на стіл.

– Ось закінчу цю сорочку і тоді з’їм, – сказав він собі.

На запах варення незабаром злетілися мухи.

– Пішли геть! – закричав кравчик. Але мухи не розуміли його слів і продовжували кружляти над варенням.

Розгніваний кравчик замахнувся на них ганчіркою і сім здохлих мух впало на підлогу.

– Відразу сім. Небувала справа!- вигукнув кравчик.- Все на світі повинні дізнатися про це.

Змайстрував він собі шкіряний ремінь з написом: ОДНИМ МАХОМ СІМОХ ПОБИВАХОМ. Надів кравчик свій новий ремінь і відправився по світу. А щоб не зголодніти, поклав у кишеню шматок сиру. Знайшов на подвір’ї пташку і теж засунув її в кишеню.

На околиці міста кравчик зустрів страшного велетня.

– Здрастуйте, – сказав кравець. – Я вирушаю по світу в пошуках багатства. Не побажаєте скласти мені компанію?

Велетень тільки засміявся:

– Повинно бути ти, нещасна дитина, зовсім з’їхав з глузду.

До живого зачепило це портняжку:

– Подивіться-но на мій ремінь, тоді дізнаєтеся, хто я такий.

Велетень прочитав напис і подумав, що кравець вбив сімох людей. Проте ніяк не міг повірити, що такий кволий з вигляду чоловічок міг бути таким силачем. Велетень вирішив випробувати портняжку. Схопив він камінь і так стиснув, що з каменю потекла вода.

– Тобі це буде не під силу, – сказав він кравця.

Кравчик вийняв з кишені шматок сиру і стиснув його так, що з сиру потекла сироватка.

Однак не це переконало велетня. Він схопив камінь і кинув його далеко-далеко.

– Спробуй-но, – сказав велетень.

– Непогано, – погодився кравець. – Але зауважте, камінь все-таки впав на землю. – З цими словами він витягнув з кишені птицю і метнув її в небо. Птах зраділа свободу і зникла в небі.

– Але якщо ти такий силач, допоможи мені підняти це дерево, – сказав велетень, показавши на величезний дуб.

– З задоволенням, – відповів кравчик. – Ви беріться за стовбур, а я понесу гілки, адже їх значно більше і вони важче.

Велетень ішов попереду і не помітив, що кравець сів серед гілок.

Незабаром велетень сказав:

– Я втомився і повинен хвилинку перепочити.

Кравчик швиденько скочив з дерева, схопився за гілки й удав ніби він ніс дерево разом з велетнем.

– Видно, ви не так сильні як ви думаєте, – зазначив кравець.

Пішли вони далі, поки не побачили вишневе дерево, усипане ягодами. Найстигліші вишеньки були на верхівці і велетень нахилив дерево, щоб кравець міг їх зірвати.

Але коли кравчик вхопився за верхівку, дерево раптом випростався і кравчик одним махом перелетів на іншу сторону.

– Теж мені. Навіть гілочку не можеш втримати, – сказав велетень.

– Звичайно ж можу, – відповів кравчик. – Це я спеціально перемахнув через дерево. А Ну спробуйте. Подивимося, чи вдасться.

Велетень спробував стрибнути, та однією ногою заплутався в гілках.

В цей час повз проїжджав король зі своїм почтом.

– Що тут відбувається? – запитав він.

– Та нічого особливого, Ваша Королівська Величносте, – відповів кравець. – Я всього лише зловив велетня.

Довгі роки докучав велетень місцевим жителям і вдячний король дав портняжке в нагороду мішок золота.

Новина про те, як хоробрий кравчик зловив страшного велетня вмить рознеслася по всьому світу. Так кравчик прославився і розбагатів. І став він жити-поживати та добра наживати.