Про те, як поплатилася болтливая дружина за свій довгий язик, оповідає казка «Дружина-доказчица». У одного старого була дружина, яка, що б не почула, одразу ж розповідала всій селі. Як-то раз старий знайшов у лісі казан з золотом. Додому його не візьмеш – дружина все розповість. Він придумує хитрий план: вішає на дерево щуку, а в морду (назва риболовної снасті) садить зайця.

Старий і стара йдуть у ліс за золотом, і по дорозі стара бачить висить на дереві щуку, і просить старого її зняти…

Текст казки

Жив старий із старухою; збили вони на річці заезочек і заклали по мордочці. Пішли додому; на дорозі побачила стара скарб і давай розповідати всім. Що з нею робити? Надумав старий пожартувати над старухою, пішов у поле, піймав зайця і вирушив на річку морди дивитися; вийняв одну – а в ній щука попалася. Він щуку взяв, замість її посадив в морду зайця, а рибу в полі зазнав і поклав в горох. Вернувся додому й кличе стару горох крючить (тобто знімати з поля).

От зібралися і поїхали. Дорогою старий почав розповідати:

– Люди кажуть, що нині риба в полях живе, а у водах звір оселився.

– Що ти, старий! Приїхали в полі.

– Ось правда! – закричав старий.

Погляньте, стара, щука-то в горох заповзла!

– Лови її!

Старий взяв щуку, поклав у пестерек.

– Ходімо тепер на річку, не трапилося чого в морди?

Дістав морду:

– Ах, стара, адже люди правду звіщають! Погляньте, заєць потрапив!

– Тримай його міцніше, а то, мабуть, знову пірне у воду!

Взяв старий зайця.

– Ну, – каже, – поїдемо скарб добувати. Забрали всі гроші і поїхали додому. Дорогою побачила баба, що в стороні ведмідь корову рве, і каже:

– Гей, старий, погляньте-но, ведмідь корову рве.

– Мовчи, жінка! Це чорт з нашого пана шкуру дере.

Приїхали до двора; старий пішов ховати гроші, а баба побігла розповісти сусідці; сусідка розповіла дворецькому, а дворецький панові. Пан покликав старого;

– Ти скарб знайшов?

– Ніяк ні.

– Твоя стара сказала.

– Так, мабуть, їй брехати не вперше! Послав пан за старухою:

– Що, стара, ви знайшли скарб?

– Знайшли, батюшка!

– Як же ти, старий, говориш, що ні?

– Що ти брешеш, дурна баба! Ну, де ми знайшли скарб?

– Як де? В полі; ще тоді щука в горосі плавала, а заєць в морду потрапив.

– Брешеш ти, стара кочерга! Де це бачено, щоб риба в полі жила, а заєць у воді плавав?

– Ну от, забув! Ще в той самий час чорт з нашого пана шкуру дер… Пан хлоп її за вуха:

– Що ти мариш, підла! Коли чорт з мене шкуру

дер?

– Так, таки виривав, їй-богу, дер!

Пан розсердився, наказав принести різок і змусив при собі її карати. Розтягнули її, серцеву, і почали пригощати; а вона знай собі – і під різками той же каже. Пан плюнув і прогнав зі старого старухою.