Казка Догада: читати онлайн

«За дурість завжди доводиться розплачуватися» – свідчить не тільки російське прислів’я, але і казка «Догада». Стояла в далекому лісі село, в якому всі люди були дурні. Найрозумніший з них був Догада. Ось одного разу чоловіки побачили, як з снігу пара йде. Думали-гадали, що це, нічого не придумали. Запитують Догаду, не знає він, чому зі снігу пара йде. Пішли на місці оцінити обстановку. Догада взявся перевірити, що в снігу, а супроводжуючих попросив тримати його за ноги. Сунувся в сніг, а там ведмідь. Витягли Догаду, а голови немає. І ніхто не пам’ятає, була голова. Вирішили у його дружини запитати, а та теж не пам’ятає. Знає, що борода була, а от щодо голови забула.

Текст казки

Була в лісі дурна село. Люди жили в глушині, широкого місця ніколи не бачили, так вже… Був один розумніший, Догадой звали, так і той дурний. Ось ці мужики зібралися в ліс на полювання і бачать: в снігу діра, а з дірки пар іде… Що таке? Стали думати, години дві думали.

— Треба Догаду запитати.

— Ну, Догада, він знає, він розуміє.

І пішли всі до Догаде. Приходять і кажуть:

— Догада! Були ми в лісі, бачили дірку, а з дірки пара йде. Що таке? Радилися, нічого не усоветовали. Скажи, будь ласка.

А Догада на той час з дружиною обідав і каже:

Дивіться також:  Казка Орел і ворона: читати онлайн

— Так не можна сказати, треба подивитися. Ось ужо пообедаю, підемо всі в ліс.

Пообідав Догада, пішли всі в ліс. Догада бачить: в снігу діра, а з дірки пара йде. Що таке? Став думати. Години дві думав. Нічого не придумав і каже:

— Так не можна сказати, треба подивитися. Ось що: беріть мене за ноги та суньте в дірку. Так тримайте міцно. А як що буде, так назад тяганині.

Мужики взяли Догаду за ноги і сунули в дірку… А там було лігво! Ведмідь був! Він і хопнув Догаду за голову.

Догада ногами смикає… А ті тримають міцно. Всі думають: «Було що алі не було?» Години дві думали, а потім кажуть:

— Що Догада сам дивиться, а нам не показує! Тягніть його назад!

І витягли одне тулуб без голови. І засперечалися: одні кажуть, що й раніше такий був, а інші — ні, з головою!

Сперечалися-сперечалися — доспориться не могли. Кажуть:

— Треба до Догадихе піти…

— Ну, Догадиха чоловіка знає. Догадиха розуміє. Догадиха скаже.

До Догадихе прийшли і тулуб притягли.

— Скажи, будь ласка, Догадиха, як Догада раніше — з головою був або без голови?

А Догадиха на відповідь:

— Та як обідали, борідка бовталася. А голова, ні, — не пригадаю. Адже мені ні до чого!