Нехай дівчинка любить тата

Саме так, нехай вона його любить – навіть якщо тато зник за тридев’ять земель і взагалі, на думку мами, він закінчений негідник. Можливо, і справді мама отримала від колишнього чоловіка незагойна душевну рану, але от знати про це їх спільної дочки зовсім необов’язково.

По-перше, в силу віку малятко цього не зрозуміє. По-друге, у неї, незважаючи на те, що вона маленька, можуть бути зовсім інші уявлення на цей рахунок. По-третє, якщо вона повірить мамі, то від цього буде тільки гірше, і притому, самій дівчинці. Про що, власне, вище вже було сказано. Та й в будь-якому випадку любити – це краще, ніж ненавидіти.

Папу лаяти не треба

Щоб дочка свого відсутнього тата кохала, мамі не треба говорити про нього погано. Навіть якщо, на думку мами, на те є підстави.

Ситуацій тут може бути безліч, і частина їх залежить від самого батька. Якщо він, наприклад, наполегливо не бажає спілкуватися з донькою, можна придумати невинну історію про те, як тато героїчно загинув у полярних льодах або при випробуванні нового літака. Нехай дочка пишається своїм батьком-героєм. Виросте – зрозуміє, заради чого мама придумала таку історію. А можна спробувати розповісти доньці всю правду в тій мірі, яка вона доступна для дитини, але без злоби. Мовляв, тато від нас пішов, але все одно він хороший.

Нехай вони спілкуються

Якщо тато, незважаючи на розлучення, хоче спілкуватися з донькою, не треба цьому заважати. Нехай вони спілкуються: невдалий чоловік не завжди означає поганий батько.

Звичайно, тут є певний ризик. Дівчинка може любити тата більше мами, і одного разу заявити, що хоче жити з батьком, а не з матір’ю. Конкретний рада на цей випадок дати важко. Зрештою, і мати, і батько – батьки з рівними правами. Напевно, тут є сенс мамі і татові заздалегідь домовитися, як у таких випадках вести і які слова говорити дочки. Але, разом з тим, «смикати» дитини кожен в свою сторону – це найгірше, що може бути в подібній ситуації.

Як без тата виховати з дочки повноцінну жінку

Звичайно, тут можуть бути деякі труднощі, але, врешті-решт, саме мама здебільшого виховує дочку – навіть при наявності папи.

Матері-одиначці потрібно як можна частіше говорити дочки, що вона – красуня, що мама її любить. Причому, оскільки немає поруч папи, говорити про це потрібно як можна частіше – за двох.

Крім того, потрібно вчити доньку усіляким жіночим премудростям: догляду за собою, правилами гігієни, роботі по дому, пранні-варінні і іншого. Тут вже мати не замінить ніякий батько, навіть якщо він і є поблизу. Загалом, світло на папі клином не зійшовся, життя триває.

До речі, про чоловіків

І все-таки без чоловічої руки і чоловічого слова дівчинці буде важко. Якщо тата немає від слова «зовсім», є сенс замінити його будь-яким іншим чоловіком: дідусем, дядьком, маминим братом, просто добрим знайомим… Навіть – героєм якогось розумного і доброго кінофільму. Дівчинка – це маленька жінка, а у кожної жінки є природне бажання і прагнення відчувати поруч із собою надійну чоловічу руку і чути чоловіче слово.

Окреме питання – це «новий тато». Як сказати про це дочки – на цю тему написані безодні книг, знято фільми, складені монографії психологів… І все ж питання залишається дуже тонким і індивідуальним – тобто, тут багато залежить від самої мами і від її стосунки з дочкою.

У будь-якому випадку тут потрібна делікатність. Приголомшити дитини фактом про «новому папі» – найгірший з варіантів. До цього питання треба підходити поступово, намагаючись, щоб дочка сприйняла ситуацію як саму собою зрозуміле. Але, разом з тим, остаточне рішення бути «нового тата» чи ні, має залишатися за мамою. Це – не дочкино справу. А ось примушувати її називати нового маминого чоловіка татом не треба. У дівчинки є свій, справжній батько. Нехай він їм і буде.