Відкриття електрона

До 1897 року людство вважало атом неподільним, коли британський фізик Джозеф Джон Томсон відкрив електрон у своїх експериментах з катодними променями. Прилад, який використовував Томсон, представляв собою герметичну трубку зі скла, в яку були поміщені два катода, і було викачано повітря. Учений виявив, що випускаються катодні промені відхиляються від свого шляху поширення, якщо на них впливати електричним полем. У підсумку вчений встановив, що утворюють ці промені частинки повинні мати негативний заряд. Згодом ці частинки одержали назву електрони.

Відкриття протона

Учень Дж. Дж. Томсона, новозеландський фізик Ернест Резерфорд, вважається вченим, відкрив протон. Він на початку XX століття запропонував планетарну модель будови атома, в якій основна маса знаходиться в центрі. До такої гіпотези Резерфорд прийшов після аналізу експериментів, в яких вчені Ганс Гейгер і Ернест Марсден бомбардували альфа-частинками платівку із золота.

У 1918 році Резерфорд провів самостійно експерименти по взаємодії альфа-частинок з азотом. У цих експериментах вчений спостерігав випущення ядер атома водню і прийшов до висновку, що вони є “цеглинками” для всіх інших ядер. Так Резерфорд відкрив протон. Згодом було встановлено, що ядерна маса значно перевищує сумарну масу всіх протонів атома, тому Резерфорд припустив, що в ядрі атома існує ще деяка важка частинка, яка не володіє зарядом. Цією часткою став нейтрон, який був відкритий пізніше.