Що говорить критика про персонажа

В критичних статтях 19 століття характеристика Тихона з п’єси «Гроза» дається розгорнуте, як зразок людини, повністю підлеглого влади грізною і деспотичної матері.

В «темному царстві» завжди правий лише той, хто володіє грошима, він підпорядковує собі всіх, роблячи покірними рабами своєї волі. Такими є Кабаниха й Дикої, які відчувають якусь подобу поваги тільки до себе подібним.

Думка критиків про героя п’єси:

• за своєю суттю чоловік Катерини людина непоганий, добрий і м’який;
• співчуває своїй дружині і співчуває їй, розуміючи, як несолодко їй живеться під п’ятою свекрухи;
• намагається зупинити дружину, коли та, відчуваючи муки совісті за вчинений гріх, починає каятися у присутності сторонніх;
• не має волі до опору, звик з дитинства до повного підкорення, роздавлений тяжким материнським гнітом;
• не може мислити самостійно, а тим більше здійснювати рішучі дії;
• допускає образи на адресу своєї дружини, підкоряючись наказу матері, сам ображає і б’є її, хоча потім і зізнається, що йому шкода нещасну жінку і з власної волі він би й пальцем не торкнув.