Катерина Іванівна

Жінка середніх років, їй близько 30-ти. У неї троє малолітніх дітей від першого шлюбу. Однак на її долю випало вже досить страждань і горя, випробувань. Але Катерина Іванівна не втратила гордості. Вона розумна і освічена. В молодості дівчиною вона захопилася піхотним офіцером, закохалася в нього, втекла з дому, аби вийти заміж. Проте чоловік виявився гравцем, в результаті програвся, його судили і незабаром він помер.

Так Катерина Іванівна залишилася одна з трьома дітьми на руках. Їй відмовилися допомагати родичі, доходів у неї не було. Вдова з дітьми опинилися в злиднях.

Однак жінка не зламалась, не здалася, змогла зберегти свій внутрішній стрижень, свої принципи. Достоєвський так характеризує Катерину Іванівну словами Соні:
вона «… шукає справедливості, вона чиста, вона так вірить, що у всьому справедливість повинна бути, і вимагає… І хоч мучте її, а вона несправедливого не робить. Вона сама не помічає, як це все не можна, щоб справедливо було в людях, і дратується… Як дитина, як дитина!».
У вкрай тяжкому становищі вдова зустрічає Мармеладова, виходить за нього заміж, невпинно порається вдома, доглядаючи за всіма. Така важка життя підриває її здоров’я — вона хворіє на сухоти і в день похорону Семена Захаровича сама помирає від туберкульозу.

Осиротілих дітей відправляють в дитячий будинок.