Характеристика Ноздрева цілком поміщається в коротку формулювання: божевільний поміщик.

Прикметник у цьому випадку потрібно розуміти у всьому багатстві значень, зафіксованих Володимиром Івановичем Далем в його тлумачному словнику.

Образ і характеристика Ноздрева в поемі «Мертві душі»

Автор вивів персонаж без імені, не визнав важливим для читача і по батькові. А прізвище звучить як собача кличка (на Русі часто домашню худобу звали по прізвища господаря).

Походження її красномовно: частина носа – дуже характерного елемента, пов’язаного в народі зі статевою сферою. Перше враження підтверджується при більш близькому знайомстві.

Ноздрев характеризується як особистість «історична», тому що вічно вплутується або провокує історії: скандальні, потворні і непотрібні, з жандармами, бійками і п’янками. Ще це майстер складати небувалі історії без усякої потреби: заврется так, що самому вже незручно.

Це «багатосторонній» людина – в сенсі, «на всі руки»: все і на що завгодно міняти, куди завгодно зриватися, в якій завгодно вступати проект. Чим не молодий, енергійний, жвавий і верткий пес, стрибає з боку в бік?

Вчинки і внутрішній зміст персонажа цілком собі собачі: захоплене кидання до ледь знайомому людині, різкі перепади настрою, пристрасть до гри, бажання виграти будь-якою ціною, публічні бійки, нюх на веселі збіговиська. Бажання бути лідером: все у нього найцікавіше (гігантську рибу з його ставка двоє ледве витягують, жеребець в його стійлі – не менше десяти тисяч варто тощо).

Поведінка Ноздрева позбавлене будь-якої свідомості, спрямованості. Навіть побої його не напоумлюють, настільки коротка пам’ять: незабаром братається з вытолкавшими його втришия.

Як і належить родовитої гончака, до персонажа додається біографія: 35 років, був одружений, прижив двох дітей, дружину поховав, з сімейних цікавиться більше гарненької нянькою, вдома буває рідко, постійно втікаючи на всякі публічні зборища, які своє чуйним носом чує за кілька десятків верст.

Ноздрев, істота хоч і родовитое, але позбавлене благородних якостей свого прообразу: у багатьох міфологіях собака – захисник героїв, провідник у царство безсмертних, переможець потвор-ворогів людини і світобудови. Поміщик з «Мертвих душ» схожий швидше на бродячого блудливого пса, околачивающего біля трактирів і выискивающего всяку погань.

Опис портрета Ноздрева

Образ собаки організовує і подачу портрета персонажа. При першій зустрічі це чорнявий, добре складений молодець, свіжий, повнокровний, середнього росту, з розкішною темною шевелюрою і смоляними бакенбардами.

Подібні Ноздревой люди на обличчя відкриті, прямі та молодецькі. Молодечий сміх пробуджує і спить мертвим сном, оголює всі цукрово-білі зуби, змушуючи тремтіти і стрибати щоки як у сміється бульдога.

Неспроста в образі поміщика підкреслюється велика кількість волосся: густейшие бакенбарди, розпатлана густа шевелюра, під халатом на голе тіло – груди, вкрита якоюсь бородою. Начебто і мальовничий молодий чоловік, але суть його видає покриває тіло собача шерсть.

Привабливість Ноздрева тілесна, тваринна, навіть в деякому роді диявольська. Зовнішність бризкає здоров’ям, не вбитим, постійними бійками і гульні. Навіть рум’яні щоки-брилі наділені чарівної рослинної силою: бакенбарди на них чудесним чином відростають краще колишніх, выдранных в чергову бійку.

Риси характеру, манера поведінки і мова

Аналіз висловлювань героя показує, що «собача» манера поведінки невіддільна від мови Ноздрева – у вищій ступеня експресивної і виразною.

Монологи і репліки відрізняються великою кількістю знаків оклику і найвищого ступеня порівняння прикметників.

Лексика скаче від захоплено-пестливих слів до лайки і казармений виразами. Постійно той божиться, той лається, а ласкаві «душа» і «брат» змінюються ругательскими «канальей», «фетюком», «негідником» і «шильником».

Причому лайки годяться і для дружнього звернення: навіть повісити по-дружньому бажав би він юлящего Чичикова.

Любить ввернути в розмову іноземне слово – тільки з-за його звучання, не розуміючи значення. Іноді від мови гульвіси віє солдатським натуралізмом, в пристойному суспільстві подібними виразами не кидаються.

Суперечка з комерсантом про викуп мертвих душ нагадує розмова людини з гавкаючим псом – настільки уривчасті і все більш агресивні ноздревские репліки «Брешеш!», «Негідник!» і так далі.

Життєві цілі

Відсутні. Ноздрев тільки великий мисливець погуляти. Пиячити і випробовувати удачу в картах, виграючи і тут же просаживая гроші і речі.

Грати заради гри, перемагати, перемагати і перемагати: будь – якою ціною- причудливейшего брехні, крапчастою колоди, перестановкою гральних шашок на дошці і навіть кулаків. Це тупе, неусвідомлене бажання якоїсь перемоги над усіма і всім.

Так що Чичиков знову прорахувався: план даром випросити мертві душі у проигравшегося відчайдушного поміщика спочатку був приречений на провал.

Опис села і садиби Ноздрева

Більше двох годин привітний господар водив гостей по своєму маєтку – а більш або менш певного опису ноздрьовської села в книзі немає.

Тільки враження занедбаності, неприбранности і занедбаності.

Пана вдома не чекають: під тужливу пісню два мужика в їдальні стелю білять. У стайні дві кобили і непоказний жеребець з блукаючим тут же цапом – інші стійла пустують. Ноздрев хвалиться вовченям на прив’язі – майбутнім «досконалим звіром».

Дикість загрожує поглинути культуру в царстві Ноздрева: бороненные землі чергуються з покинутими, топкі низини і в’язкий бруд і ліс вдалині.

Влучно характеризує бравого землевласника така деталь: дійшовши до межі володінь, господар клянеться, що й ліс вдалині і за лісом – теж його. Собача територіальні у дії.

На псарні молодий красень і зовсім виглядає як батько сімейства: собаки численні, задоволені, доглянуті і обласкані.

Інтер’єр поміщицького будинку представлений тільки кабінетом. Де немає книг або паперу, але довкруги шаблі, дві рушниці, лже-турецькі кинджали, всілякі курильні трубки. Предмети чоловічого військової культури безладно розкидані, а серед них – до не зайва, завжди сбивающая на жартівливий марш шарманка.

До речі, спалося понадеявшемуся на даровизни Чичикову в цьому будинку погано. Всю ніч він свербів з-за нестерпно боляче кусають маленьких пребойких комах.

Ставлення до господарства

Відсутня. У власному будинку його по-справжньому хвилюють три пристрасті: собаки, полювання, територія для полювання. Не віддає Чичикову бажане, бо носом чує щось нечисте. І хоче до того ж у що б то не стало загнати комерсанта – зловити його на брехні.

Ставлення Ноздрева до оточуючих

Не піддається логічному поясненню, несвідоме, яке, однак, пристрастю «напаскудити ближньому». Про найближчих приятелів розпускає плітки, засмучує їх весілля або торговельні угоди.

При наступній зустрічі дорікає, що обпльований людина не заїжджає в гості (звернення при цьому «Негідник»). Навіть провівши зятя, тут же говорить гидоту про нього Чичикову.

Ноздрев подібно собаці кусає руки, граючи.

Улюблене заняття

Підсумуємо, чим любить займатися герой «Мертвих душ»:

1. Всі почуття з несамовитою силою пробуджують у красені всілякі ігри – особливо карткові. Маніакальна одержимість перемогою: не гребує крапчастою колодою, за що часто буває біт. Підбиваючи на гру, він робиться ніби одержимим бісом (як подумав про себе Чичиков).
2. Гіперболічні розповіді про своїх володіннях, перемоги, передчуття, що подаються страви і так далі.
3. Спори і парі без переслідування навіть якоїсь вигоди: адже прекрасно знає Ноздрев, що володіння його за міткою закінчуються – але сперечається з зятем, що територію за нею він уже викупив. Але навіть не замислюється про неминучий програш і його ціною.
4. Полювання і собаки. У тварин він розбирається: якими повинен бути ніс, вуха, ребра. Поповнює домашню зграю новими породами. Піклується краще, ніж про рідних дітей: велить вичісувати у цуценяти бліх, милується ним, перевіряє його стан.
5. Пияцтво. Серед частування для гостей – різноманітність спиртного: портвейн, розбавлена ромом або царською горілкою мадера, пляшка бургуньона і шампаньона разом, поширює сивушищу рябиновка.
6. Відвідування ярмарків і інших публічних зібрань.

Чому Ноздрев мертва душа

Головний висновок після аналізу персонажа: при всій своїй привабливості, це лише оболонка людини. Але навіть через неї пробивається тваринна сутність поміщика.

Алогічність, неусвідомленість, дикість і непередбачуваність – ось головна характеристика всі його промов і вчинків.

Ноздрев – звір, який так і не став людиною, не одухотворений вищими людськими властивостями: розумом, совістю і добротою. Немає в ньому навіть відданості власному будинку.

Цитатная характеристика Ноздрева

Характер, поведінку і життя Ноздрева схожий на обід, яким він пригощає гостей. Страви приготовані не для людського шлунка. Щось складне і безформне, з пригорілими і не провареними фрагментами.

«Видно, що кухар керувався більше якимсь натхненням і клав перше, що потрапляло під руку: стояв біля нього перець — він сипав перець, капуста чи попалася — сував капусту, пичкал молоко, шинку, горох — словом, катай-валяй, було б гаряче, а смак який-небудь, вірно, вийде».

Тут микрообраз суті Ноздрева: багатство матерії – але безладність, безформність, дезорганізованість, непослідовність, безцільність.

Висновок

Образ шаленого Ноздрева цілком вписується в диявольську містерію «Мертвих душ». Покинувши символічну труну – маєток Коробочки – він з трактиру захоплений пекельної гончака і насилу забрав від неї ноги. Далі його чекає зустріч з цербером Собакевичем.