Характеристика Ноздрева цілком поміщається в коротку формулювання: божевільний поміщик.
Прикметник у цьому випадку потрібно розуміти у всьому багатстві значень, зафіксованих Володимиром Івановичем Далем в його тлумачному словнику.
Образ і характеристика Ноздрева в поемі «Мертві душі»
Автор вивів персонаж без імені, не визнав важливим для читача і по батькові. А прізвище звучить як собача кличка (на Русі часто домашню худобу звали по прізвища господаря).
Походження її красномовно: частина носа – дуже характерного елемента, пов’язаного в народі зі статевою сферою. Перше враження підтверджується при більш близькому знайомстві.
Ноздрев характеризується як особистість «історична», тому що вічно вплутується або провокує історії: скандальні, потворні і непотрібні, з жандармами, бійками і п’янками. Ще це майстер складати небувалі історії без усякої потреби: заврется так, що самому вже незручно.
Це «багатосторонній» людина – в сенсі, «на всі руки»: все і на що завгодно міняти, куди завгодно зриватися, в якій завгодно вступати проект. Чим не молодий, енергійний, жвавий і верткий пес, стрибає з боку в бік?
Вчинки і внутрішній зміст персонажа цілком собі собачі: захоплене кидання до ледь знайомому людині, різкі перепади настрою, пристрасть до гри, бажання виграти будь-якою ціною, публічні бійки, нюх на веселі збіговиська. Бажання бути лідером: все у нього найцікавіше (гігантську рибу з його ставка двоє ледве витягують, жеребець в його стійлі – не менше десяти тисяч варто тощо).
Поведінка Ноздрева позбавлене будь-якої свідомості, спрямованості. Навіть побої його не напоумлюють, настільки коротка пам’ять: незабаром братається з вытолкавшими його втришия.
Як і належить родовитої гончака, до персонажа додається біографія: 35 років, був одружений, прижив двох дітей, дружину поховав, з сімейних цікавиться більше гарненької нянькою, вдома буває рідко, постійно втікаючи на всякі публічні зборища, які своє чуйним носом чує за кілька десятків верст.
Ноздрев, істота хоч і родовитое, але позбавлене благородних якостей свого прообразу: у багатьох міфологіях собака – захисник героїв, провідник у царство безсмертних, переможець потвор-ворогів людини і світобудови. Поміщик з «Мертвих душ» схожий швидше на бродячого блудливого пса, околачивающего біля трактирів і выискивающего всяку погань.
