Дія 2

Катерина зізнається Варі, що закохана в Бориса. Варвара розуміє її стан і просить заспокоїтися. Вона бачить, що хлопець небайдужий до дівчини, але де їм зустрічатися. Катерина сама лякається своїх гріховних думок. У неї чоловік, нехай нелюб, але вони сім’я. Якщо зовсім життя стане тягарем, вона краще у вир з головою. Варвара обіцяє що-небудь придумати.

Тихон збирається в дорогу. Мати дає настанови синові про те, як повинна себе вести його дружина під час від’їзду. Тихон як молитву повторює її слова. Всі йдуть. Катерина удвох з Тихоном. Вона слізно просить взяти її з собою. Тихон категорично проти. Падаючи на коліна, Катерина просить взяти з неї клятву, але чоловік залишається непохитним. Йому потрібен час подумати. Він хоче побути один.

Тихон їде. Кабаниха незадоволена, що Катерина не вклонилася чоловікові в ноги, як годиться, проводжаючи в дорогу далеку. Обурена Кабаниха буркоче під ніс, що молодь зовсім знахабніла. Немає для них нічого святого.

Залишившись одна, Катерина засмучується, що у неї немає дітей. Думки в голові дівчини одна сумніше іншого. Вона переконує себе, що дочекається чоловіка. Варвара, як обіцяла, вирішила допомогти Катерині організувати зустріч з Борисом.

Підмінивши ключ від хвіртки, вона віддає його дівчині. Катерина в сум’ятті, але ключ бере. Занадто сильно бажання побачити коханого.