5. Був жертвою доносів і наклепів

Шляхетність, розум, талант, діяльність – ось ті якості Карамзіна, які високо цінував імператор Олександр I, який зробив його своїм наближеним. При дворі історику жилося нелегко: він не вмів лицемірити, як більшість вельмож, а тому йому заздрили і мстилися. Чиновники прямо пропонували монарху замкнути історіографа-правдолюбця, а його праці негайно спалити.

У 1811 році деякі з ворогів літератора перейшли до дій, і імператору надійшов донос на Карамзіна: нібито той звинувачується в шпигунстві на користь Франції. Протягом наступних 5 років Олександр майже не спілкувався з Миколою Михайловичем, залишаючи його у своєрідній опалі. Але потім вони відновили свої стосунки.

4. Створив кілька журналів

Небагатьом відомо про журналістську минулому Карамзіна. А адже на рахунку Миколи Михайловича кілька успішних журналів. Так, в кінці 80-х років під його керівництвом виходить «Московський журнал». У ньому він зосередився на літературних творах, які приймав від читачів та друзів – у виданні публікувалися твори Державіна і Дмитрієва.

Саме в цьому журналі відбулася прем’єра тексту «Бідної Лізи», а також «Листів російського мандрівника. Експерти відзначали, що у Карамзіна на особливо високому рівні була налагоджена робота відділу критики.

Після закриття журналу історик збирався випускати альманах «Аглая», але не зміг домовитися про спільну роботу з іншими письменниками. Видання все ж вийшли – 2 томи – але майже повністю вони складалися з творів самого Карамзіна. А ось його альманах «Аониды» вже вийшов у світ з віршами різних російських авторів.