Максим Горький «Челкаш» — короткий зміст по главам

Починається оповідання з опису морського порту, де блакитне небо стало каламутним від пилу, а сонце не відображається в морській воді з-за цієї сіруватою вуалі.

Хвилі моря, спінені від мотлоху, закуті в граніт гавані, придушуються вагою судів, їх бортами і гостроносими килями.

Простір заповнений дзвоном якірних ланцюгів гудуть пароплавів, грохотавшими вагонами, дребезжащими возами, шумом і гуркотом, криками портових людей. Ці звуки порівнюються з гімном бога торгівлі Меркурія.

Залізні утроби величезних торгових суден, які презирливо шиплять і свистять, наповнюють товарами нікчемні і пилові людці, тягали на спинах величезні тяжкості, щоб заробити собі невеликий шматок хліба.

Величні кораблі, блискучі на сонці, протиставлені втомленим, обірваним і пітним людям. Автор бачить у цьому жорстоку іронію, бо створене людиною його ж і поневолило.

Глава I

До полудня, коли втомлені вантажники вже обідали, з’являється Гришка Челкаш, який щойно прокинувся.

Весь гаванський люд знає цього спритного злодія. Він розшукує свого спільника Ведмедика.

Митного сторожа, який обізнаний про його промислах, вітає по-дружньому, але лякає обіцянкою зайти в «гості», натякаючи, що той теж краде. Всі його побоюються, але й поважають.

Залишившись без напарника, який потрапив у лікарню, Челкашу випадково зустрівся селянський хлопчина Гаврило. Той розповів, що працював на косовиці, тому що у нього помер батько, залишилася стара мати, господарство прийшло в запустіння. Думав в зяті піти до заможного мужика, але той змусить довго на себе наймитувати.

Гавриле потрібні гроші, і Челкаш, назвавшись рибаком, пропонує заробити. Гаврило зрозумів, хто такий Челкаш насправді, але погодився. Вони заходять в трактир, їм подають все в борг.

Той, хто здавався шахраєм, викликав у Гаврила повагою тим, що він відома особа і ставляться до нього з довірою. Захмелілого молодика Гришка поклав в тіні спати, відчувши себе паном, думає про те, що в його владі зробити з життям цієї людини що завгодно.

Розділ II

Вночі, вкравши човен, вони попливли на справу. Челкаш любив море, в якому відображаються на гладі вогники ліхтарів.

В море йому уявлялося, що душа очищається від житейської скверни, і він стає краще.

Гавриле, що сидів на веслах, в море боязно, він шепоче молитву. Тремтячий від страху, він став благати відпустити його.

Допливши до місця, Челкаш відбирає у нього паспорт, щоб не втік, і зникає в темряві пристані. Стало ще страшніше одному в темряві і зловісної тиші, і він зрадів поверненню господаря, який спустив у човна якісь пакунки.

На зворотному шляху, проходячи біля кордонів, море висвітлив промінь прожектора, який здався Гавриле вогненним мечем. Злякавшись, він кинув весла і притулився до дна човна, але після ударів і лайки Челкаша знову став гребти. Гаврило був спустошений і пригнічений.

Гришка, радіючи вдалою видобутку, завів розмови про сільського життя, що може собі тепер дозволити Гаврило. Той слухав і пошкодував цієї людини, шатающегося, відлученого від землі, зачепивши його самолюбство.

Челкаш згадав своє минуле: село, родину і відчув самотність. Продавши товар на якомусь судні, вони лягли спати.

Розділ III

Вранці з’явився приодевшийся Челкаш, і вони попливли на берег.

Побачивши величезні гроші, Гаврило падає в ноги, просить віддати їх, адже він знає, на що їх застосувати.

Відчуваючи свою перевагу, Челкаш віддав гроші Гавриле, але, почувши визнання, що той у море намагався його вбити і втопити, забирає гроші і хоче піти.

Гаврило кидає навздогін камінь і потрапляє в голову злодія. Злякавшись, що трохи не вбив, кинувся бігти, але повернувся, став приводити Челкаша в почуття, просити прощення.

Отямленого Гришку розлютило, що Гаврило відмовляється від грошей, і він суне йому в обличчя. Насилу підвівшись, похитуючись, Гришка йде, а Гаврило, зібравши гроші і перехрестившись, попрямував в іншу сторону.